Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 (суддя – Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя – Дурасова Ю.В., судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі №808/1507/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» (далі – позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 №0002921406, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 366730,00грн.
2. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» посилається на безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що господарські операції з реалізації позивачу його контрагентом – Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міраторг» товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх реальність. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено його подальше використання у межах власної господарської діяльності позивача, висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» положень податкового законодавства є помилковим, а податкове повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2018, залишеним без змін постаново Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міраторг» з огляду на те, що належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час виїзної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю товариства. Суди зауважили, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання, а тому підстави для проведення позивачу донарахувань за спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №808/1507/18, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентом постачальником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» за червень 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статі 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість, у розмірі 366730,00грн, у тому числі по періодам: червень 2017 року на суму 366730,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №17/08-01-14-06/39996257 від 12.01.2018 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 №0002921406, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 366730,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Міраторг» по придбанню товарно-матеріальних цінностей з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, за результатом проведеного аналізу, з посиланням на податкову інформацію щодо вказаного суб`єкта господарювання та дослідженням ланцюга постачання придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма Міраторг» товару, встановив відсутність фактичної поставки товару (комп`ютерна техніка та комплектуючі до неї) по всьому ланцюгу товарообігу. На переконання контролюючого органу, у розглядуваному випадку відбулося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення, оскільки, як стверджує відповідач, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Фірма «Міраторг» (Постачальник) було укладено договір поставки товару №1 від 19.06.2017. Згідно умов названого договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, згідно замовлень (специфікацій) поставляти Покупцеві продукцію протягом строку дії договору, поіменовані в подальшому «товар», а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати зазначений Товар. Доставка Товару здійснюється за рахунок Покупця, якщо інше не обумовлено додатковою угодою до договору або умовами замовлення (специфікації) на товар. Приймання Товару відбувається повноважними представниками Покупця до яких сторони відносять працюючих у Покупця працівників, якщо інше не обумовлено Покупцем в замовленні (специфікації) на товар. Дата передачі Товару фіксується в акті приймання-передачі чи накладній на товар, які підписуються повноваженими представниками Сторін. Розрахунки за цим договором між Постачальником і Покупцем провадяться у національній валюті України. Покупець вносить грошові кошти на поточний рахунок Постачальника…».
Судами також встановлено, що у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» було надано копії первинних документів, які також були предметом під час позапланової виїзної перевірки, зокрема договору поставки товару, специфікації до названого договору, видаткових накладних, договорів перевезення вантажів територією України, замовлення на перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних, паспортів якості на товар, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, виробничих актів на списання сировини і матеріалів.
Розрахунки між підприємствами за виписаними податковими накладними проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.
Транспортування придбаної у контрагента продукції здійснювалося на підставі договору №14/04 про перевезення вантажів територією України від 14.04.2017 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Транс» (Перевізник) та позивачем (Замовник), згідно умов якого Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довіреній йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в замовлені на перевезення. Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перевезення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після отримання від Перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відміткою що отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в «Замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.»
Фактичне виконання договірних відноси між сторонами підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, зокрема договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню вантажів при транспортуванні товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» на замовлення позивача.
Також, як встановлено судами, спірні операції було належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується обліковими регістрами бухгалтерського обліку. А саме журналами-ордерами та відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 201 «Сировина та матеріали» за червень 2017 року документально підтверджено господарські операції по взаємовідносинам позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Транс» відображені у бухгалтерському обліку позивача у періоді складання первинних документів, а саме у червні 2017 року; вартість послуг з перевезення ТМЦ включена до первісної вартості оприбуткованих ТМЦ; товар «Пластини акумуляторні*05» від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» оприбутковані у червні 2017 року та згідно первинних документів у кількості 31000 кг обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 201 «Сировина та матеріали»; сума податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом відображена на рахунку бухгалтерського обліку 6442 «Податковий кредит» на суму 366730,00грн.
Таким чином, як встановлено судами, згідно первинних документів та облікових регістрів бухгалтерського обліку, позивачем документально підтверджено отримання у червні 2017 року від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» пластин акумуляторних 05 у кількості 31000 кг на загальну суму 2200380,00грн (в т.ч. ПДВ 366730грн).
Також судами встановлено, що реалізація готової продукції – акумуляторних батарей в асортименті, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» відображена на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками. Основний замовник та покупець позивача у період червень-липень 2017 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккумтрейд» (договір №6089 від 01.12.2016).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у Запорізькій області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від спати податків до бюджету, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Контролюючий орган вважає, що у розглядуваному випадку відбувалося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку суб`єкта владних повноважень, є правомірним, підстави для його скасування – відсутні.
8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом є необґрунтованими, оскільки дослідженими судами в процесі розгляду справи належними первинними документами підтверджено зміст господарських операцій, рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі таких взаємовідносин. Позивач просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
9.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
9.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14
Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
9.3. Пункт 44.1 статті 44
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
9.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
9.5. Пункт 188.1 статті 188
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій – не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
9.6. Пункт 198.1 статті 198
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
9.7. Пункт 198.3 статті 198
податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.8. Пункт 198.6 статті 198
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
9.9. Пункт 201.10 статті 201
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 1.
10.1.1. Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
10.1.2. Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
10.2. Пункт 2 статті 3.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
10.3. Стаття 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
13. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.
14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
15. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та у апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції (пластин акумуляторних*05, у кількості 31000 кг) на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром». А саме позивач мав на меті, при укладанні договору поставки, отримати акумуляторні пластини для власної статутної діяльності щодо збірки акумуляторів та їх подальшого продажу.
21. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про перерахування коштів за придибаний товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.
22. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міраторг» відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.
Також судами встановлено, що в матеріалах справи міститься висновок експерта №280 за результатами проведення економічної експертизи від 16.04.2018, в якому зазначено, що при проведені дослідження наданих видаткових накладних, документально підтверджується отримання позивачем у червні 2017 року від Товариства з обмеженою відповідністю «Фірма «Міраторг» пластин акумуляторних*05 всього на суму 2200380,00грн. (в тому числі ПДВ 366730,00грн). Зокрема, при перевірці наданих видаткових накладних експертом встановлено, що за формою та змістом надані видаткові накладні містять обов`язкові реквізити, містять інформацію про господарську операцію, на документах відсутні необумовлені виправлення та підчистки; арифметична перевірка: відхилення у зазначених в документах арифметичних підрахунках та виведених підсумках не встановлено.
В той же час, як встановлено судами, акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
23. Посилання відповідача на інформацію надану Головним управлінням Національної поліції (лист Головного управлння Національної поліції в Запорізькій області від 10.11.2017 №2126/02/01-2017) щодо зафіксованого пересування автошляхами України транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 в червні 2017 року лише на території міста Київ та пересування транспортного засобу з державним номером НОМЕР_2 в червні 2017 року тільки на території Полтавської області без фіксування в`їзду або виїзду вищевказаних транспортних засобів на територію м. Запоріжжя та Запорізької області, як на підставу для відмови в позові та безтоварності проведених операцій, обґрунтовано відхиллено судами, оскільки транспортні засоби на які був наданий відповідачем запит не знаходяться у розшуку, а тому вказана відповідь не може бути належним доказом про те, що автомобілі НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не пересувалися по автошляхам України в визначений час.
24. Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаному контрагенту та його постачальників у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між з позивачем, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючими органом обставин укладання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю «Фірма «Міраторг», предмету даного правочину, змісту прав та обов`язків сторін, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.
25. Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження, згідно яких, як вказує відповідач, Товариство з обмеженою відповідністю «Фірма «Міраторг» створено з метою фіктивного підприємництва, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу, як вирок, надано не було.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Втім, жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідністю «Фірма «Міраторг», що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, в процесі розгляду справи в обох судових інстанціях відповідачем надано не було. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
26. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені податковим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Аккумпром» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.
28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Постанова КАС ВС за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/92252929