Адвокат, колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький публічно заявив, що інститут застави як запобіжного заходу в Україні зазнає системної трансформації, за якої застава на практиці перестає бути реальною альтернативою триманню під вартою. На підтвердження своєї позиції він навів три різні кримінальні провадження — “Карфаген”, “Мідас” і “Феміда” — та звернув увагу на роль банківського фінансового моніторингу і публічного тиску навколо застав.
Правова основа: чинна норма і позиція Конституційного Суду
Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застава є самостійним запобіжним заходом або альтернативою триманню під вартою, призначення якої — забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а не унеможливити його звільнення з-під вартою фінансово нездоланною умовою.
21 липня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України рішенням №9-р(ІІ)/2026 визнав конституційним абзац п’ятий частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, який дозволяє призначати заставу понад встановлені законом межі (80 чи 300 прожиткових мінімумів). Водночас Суд встановив, що застава повинна залишатися реальною альтернативою триманню під вартою, а не її замаскованою формою, і її розмір не може бути завідомо непомірним для конкретної особи. Призначаючи заставу понад законні межі, суд зобов’язаний, зокрема: оцінити легальні доходи та активи особи; переконатися в реальній доступності цих активів; обґрунтувати кожен окремий складник суми, а не суму в цілому; уникати припущень, не підтверджених документально. Невизначеність щодо майнового стану особи не повинна тлумачитися на її шкоду.
Ці ж принципи випливають із практики Європейського суду з прав людини: застава спрямована передусім на забезпечення явки особи, а не на компенсацію шкоди, а між її розміром і метою повинна існувати розумна пропорційність.
На які провадження посилається Броневицький
“Карфаген”. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 15 вересня 2026 року залишила під вартою Єлизавету “Музу” Івахненко — за версією НАБУ і САП, особу, наближену до розшукуваного організатора злочинної організації Сергія Кропиви, причетну до “кришування” шахрайських кол-центрів і легалізації одержаного ними майна, — з альтернативою застави у 20 млн грн; сама Івахненко провини не визнає. Захист в судовому засіданні заявляв, що річний доход підозрюваної становить 3,388 млн грн, тобто застава перевищує його приблизно у шість разів. Це фігурує в матеріалах саме як позиція захисту в цій справі, а не незалежно перевірена редакцією величина; коштів для внесення застави в Івахненко, за наявними відомостями, немає, і вона залишається в СІЗО.
“Мідас”. У цьому провадженні (справа щодо корупційної схеми, пов’язаної з Тимуром Міндічем) Голова НАБУ Семен Кривонос на брифінгу 10 лютого 2026 року публічно підтвердив, що Державна служба фінансового моніторингу заблокувала близько 117 млн грн, які призначалися як застава за одного з підозрюваних у цій справі. Це підтверджений публічною заявою керівника НАБУ факт, хоча конкретна правова підстава блокування коштів фінмоніторингом у відкритих джерелах не розкривається.
“Феміда”. Вищий антикорупційний суд 11 вересня 2026 року призначив народному депутату Вадиму Столару, підозрюваному за цим провадженням (щодо організованої групи, яка, за версією слідства, здійснювала рейдерські захоплення підприємств і нерухомості з використанням несанкціонованого доступу до інформаційних систем Міністерства юстиції), заставу в розмірі 300 млн грн як самостійний запобіжний захід — без тримання під вартою. Це найбільша застава серед фігурантів цього провадження; інші двоє фігурантів, народний депутат Максим Микитась та Ірина Мудра, отримали тримання під вартою з альтернативою застав у 30 млн і 20 млн грн відповідно. 18–19 вересня 2026 року Столар публічно заявив, що банки безпідставно відмовляються переказувати кошти на казначейський рахунок ВАКС; за словами народної депутатки Олени Василевської-Смаглюк, причиною можуть бути побоювання банків щодо звинувачень з боку антикорупційних органів у сприянні відмиванню коштів. Офіційного підтвердження цієї причини від самих банків чи Національного банку України у відкритих джерелах немає. Невнесення застави у визначений судом строк дає Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі підставу ініціювати заміну запобіжного заходу на суворіший.
Позиція адвоката щодо ролі публічного тиску
Броневицький окремо звернув увагу на практику публікації в соціальних мережах та медіа інформації про заставодавців — власників компаній, їхні пов’язані особи та фінансові обороти. За його оцінкою, це створює навколо заставодавців репутаційно токсичне середовище і стримувальний ефект, через який навіть особи з підтвердженим законним походженням коштів уникають виступати заставодавцями. Головними публічними учасниками цього процесу він назвав Віталія Шабуніна, Дарʼю Каленюк, Ярослава Железняка, а також названих ним Ніколова, Радіну та Ткача.
Читайте також на ADVOKAT POST
- КСУ визнав конституційною можливість застави понад законні межі, але зобов’язав суди обґрунтовувати кожен її складник, щоб вона не перетворювалася на приховане тримання під вартою — власне рішення Конституційного Суду, на яке спирається правова частина цього матеріалу.
- Застава — це не покарання: які підходи ЄСПЛ мають ураховувати українські суди – член Комітету НААУ з питань захисту прав людини Глядик — практика ЄСПЛ (Істоміна проти України, Гафа проти Мальти, Мангурас проти Іспанії) щодо пропорційності застави, застосована в цьому матеріалі для пояснення правових стандартів.
- Застава не є видом покарання, це тільки процесуальний примус – адвокат Семен Ханін — інша, раніше висловлена адвокатська позиція щодо неприпустимості перетворення застави на фактичне покарання, суголосна тезі цього матеріалу.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.