Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області 21 вересня 2026 року затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури та адвокатом Олександром Сергійовичем Козловим, який здійснює адвокатську діяльність у місті Коломия на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 598, виданого 23 березня 2007 року Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (рішення № 28 від 2 березня 2007 року).
У самому тексті вироку, наданому для підготовки цього матеріалу, всі учасники провадження позначені знеособлено (ОСОБА_1 — ОСОБА_12), а перевірені джерела регіональних медіа Прикарпаття, які висвітлювали затримання та скерування обвинувального акта до суду, також не називали прізвища адвоката. Особу встановлено незалежно — за відомостями Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), де номер, дата видачі свідоцтва та орган, що його видав, точно збігаються з даними, наведеними у вироку.
Суд визнав Козлова винним у шахрайстві, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та у великих розмірах (ч. 1, ч. 4 ст. 190 КК України), а також у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України).
За версією слідства, викладеною в обвинувальному акті та беззастережно визнаною самим адвокатом, він переконав клієнтів у необхідності передати гроші прокурору й працівнику апарату суду нібито для сприятливого вирішення кримінальної справи, тоді як насправді наміру передавати ці кошти не мав і привласнив їх собі.
Суть звинувачення і механізм шахрайства
За обставинами, викладеними у вироку, у клієнтів Козлова — подружжя чи родичів, які фігурують у справі як потерпілі, — на той час тривало кримінальне провадження за підозрою в незаконному переправленні осіб через державний кордон України; це підтверджують і незалежні публікації регіональних видань Прикарпаття про затримання адвоката в травні 2026 року.
Захищаючи інтереси клієнтів у цьому провадженні, Козлов, за встановленими судом обставинами, повідомляв їм неправдиві відомості про нібито необхідність передати неправомірну вигоду прокурору — за сприятливе вирішення справи та призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, — а також окремо працівнику апарату Коломийського міськрайонного суду, відповідальному за автоматизований розподіл справ між суддями, — за начебто можливість вплинути на визначення “лояльного” судді.
Суд встановив, що Козлов достеменно усвідомлював як неможливість фактичного впливу на роботу модулів автоматизованої системи документообігу суду, так і те, що не має наміру передавати одержані кошти адресатам, а має намір привласнити їх.
Із формально-юридичної точки зору це означає, що дії, спрямовані на надання неправомірної вигоди службовим особам, кваліфіковано не як власне надання (стаття 369 КК України сама собою), а як підбурювання клієнтів до замаху на такі дії з боку самого адвоката, — оскільки саме він постановив у клієнтів намір вчинити цей злочин, хоча коштів реальним адресатам так і не передав.
Хронологія
За версією слідства, клієнти звернулися до Козлова у березні 2026 року. 16 квітня 2026 року в його офісі на площі Вічевий Майдан у Коломиї він повідомив про необхідність передати 17–18 тис. євро для прокурора; за відомостями ЄРАУ, зареєстрована адреса робочого місця адвоката знаходиться на вулиці Терлецького в Коломиї, тобто офіс на площі Вічевий Майдан, згаданий у вироку, — це, найімовірніше, окреме, фактичне місце прийому клієнтів, а не зареєстрована адреса.
27 квітня 2026 року, перебуваючи в тому самому офісі, він отримав від однієї з потерпілих осіб 250 євро — нібито для працівника апарату суду; за офіційним курсом Національного банку України на цю дату сума еквівалентна 12 887,10 грн.
13 травня 2026 року на території автозаправної станції “ОККО” на вулиці Карпатській у Коломиї, в автомобілі клієнтів, Козлов повторно одержав кошти — вже 18 тис. євро, нібито для прокурора; одразу після цього його затримали. Обвинувальний акт скеровано до суду в липні 2026 року.
15 вересня 2026 року сторони уклали угоду про визнання винуватості, яку суд затвердив 21 вересня 2026 року.
Спостереження щодо характеру другої передачі коштів
Опис речових доказів у вироку дає підстави для окремого аналітичного зауваження, яке прямо в тексті документа не сформульоване. Серед речових доказів, підданих поверненню правоохоронному органу, вирок називає чотири банкноти номіналом 100 євро, які за зовнішніми ознаками та елементами захисту відповідають банкнотам, що перебувають в офіційному обігу на території Європейського Союзу, та окремо 176 банкнот номіналом 100 євро, прямо позначених у вироку як імітаційні. Іншими словами, з 18 тисяч євро, одержаних 13 травня 2026 року, лише 400 євро були справжніми банкнотами, тоді як решта — імітацією. Це непрямо свідчить, що друга передача коштів, найімовірніше, здійснювалася в межах контрольованого правоохоронними органами заходу з використанням спеціально підготовлених грошових знаків, а не була самостійною, повністю реальною передачею коштів з боку клієнтів.
Прямого підтвердження цьому — посилання на ухвалу про дозвіл проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи на контрольовану передачу неправомірної вигоди — текст вироку не містить, тому це висновок на основі непрямих даних, а не встановлена обставина справи.
Умови угоди та призначене покарання
Угоду про визнання винуватості укладено на підставі статей 468, 469, 472 Кримінального процесуального кодексу України за ініціативою сторони захисту та за письмовою згодою обох потерпілих. Сторони погодили покарання: за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України — 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 190 КК України — 2 роки обмеження волі; за ч. 4 ст. 190 КК України — 5 років позбавлення волі. За сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим (ст. 70 КК України) остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд звільнив Козлова від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки та поклавши на нього обов’язки за статтею 76 КК України — періодично з’являтися на реєстрацію до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання. Суд застосував також спеціальну конфіскацію в розмірі 12 887,10 грн — вартості того одержаного адвокатом майна, яке безпосередньо кваліфіковане як предмет неправомірної вигоди (250 євро від 27 квітня 2026 року); щодо суми, одержаної 13 травня 2026 року, вирок передбачає не конфіскацію, а повернення відповідних банкнот органу Державного бюро розслідувань як речових доказів.
Пом’якшувальні обставини
Сторони угоди й суд врахували як пом’якшувальні обставини щире каяття Козлова, відсутність судимостей у минулому, позитивні характеристики за місцем проживання та здійснення професійної діяльності, вік 67 років, стан здоров’я самого адвоката та стан здоров’я його дружини, яка потребує стороннього догляду у зв’язку із захворюванням органів слуху, а також добровільні перерахування коштів на потреби Збройних Сил України — 1 млн грн 25 серпня 2026 року на підтримку однієї з механізованих бригад та 668 тис. грн 2 вересня 2026 року на підтримку однієї з гірсько-штурмових бригад.
Суд також врахував згоду адвоката та його дружини, яка виступала заставодавцем, спрямувати внесену заставу в розмірі 332,8 тис. грн (сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб) на матеріально-технічне забезпечення тієї самої військової частини після набрання вироком законної сили.
Статус вироку
Вирок ухвалено за результатами затвердження угоди про визнання винуватості, в межах якої Козлов беззастережно визнав свою вину в повному обсязі викладених в обвинувальному акті обставин; спору щодо фактичних обставин справи угода не передбачає. Водночас сам вирок на момент його ухвалення законної сили не набрав: відповідно до його резолютивної частини, він може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Відомостей про те, чи скористався хтось із учасників провадження цим правом, на момент підготовки матеріалу немає.
Що далі
Запобіжний захід у вигляді застави Козлову залишено без змін до набрання вироком законної сили. Скасовано арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 27 травня та 15 травня 2026 року. Якщо вирок набере законної сили без оскарження, Козлов відбуватиме дворічний іспитовий строк під контролем органу пробації, а застава в розмірі 332,8 тис. грн буде перерахована на потреби Збройних Сил України.
Вирок не позбавляє Козлова права на заняття адвокатською діяльністю і не передбачає заборони обіймати посади чи займатися певною діяльністю за статтею 55 КК України; за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на момент підготовки матеріалу Козлов і надалі значиться захисником у кількох інших кримінальних провадженнях із засіданнями, призначеними на жовтень–грудень 2026 року, — тобто фактично продовжує адвокатську практику.
Питання про наслідки цього вироку для права Козлова на подальше заняття адвокатською діяльністю — зокрема про можливе дисциплінарне провадження з боку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області — у вироку не порушується і залишається окремим питанням компетенції органів адвокатського самоврядування.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Адвоката АО “Вердиктум” визнали винною у шахрайстві, закінченому замаху і підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі: штраф 51 тис грн і 5 років позбавлення волі умовно — практично ідентична за юридичною конструкцією справа: адвоката визнано винною за тим самим поєднанням статей (шахрайство і підбурювання до надання неправомірної вигоди), і призначене покарання так само не пов’язане з реальним позбавленням волі.
- Суд затвердив угоду про визнання винуватості адвокатом за ст. 190 ч. 4 КК, ст. 369-2 ч. 2 КК: 5 років умовно та штраф 85 тис грн — ще один приклад типової для таких справ практики: угода про визнання винуватості адвокатом за шахрайство, поєднане з корупційним епізодом, завершується умовним, а не реальним покаранням.
- У яких випадках може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням: ст. 75 КК — правовий механізм, застосований і в цій справі: умови, за яких суд звільняє засудженого від реального відбування покарання.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.