Адвокат Лариса Криворучко, право якої на заняття адвокатською діяльністю зупинене з 5 червня 2026 року, після цієї дати щонайменше двічі зверталася до судів із заявами від власного імені як представник у справах — і обидва рази заяву в частині її особистого допуску до участі суд відхилив.
Спершу так вчинив Шевченківський районний суд міста Полтави ухвалою від 17 серпня 2026 року (справа № 554/10257/26). Через два дні, 19 серпня 2026 року, вона подала аналогічну заяву до Київського апеляційного суду (справа № 369/1952/25, провадження № 22-ц/824/14202/2026) — уже після того, як факт зупинення прямо констатував інший суд, — і 7 вересня 2026 року отримала таку саму відмову.
Обидві дії, за буквальним застосуванням частини п’ятої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є поданням заяв у статусі адвоката-представника в період, коли закон прямо забороняє їй здійснювати адвокатську діяльність, — детальний аналіз цього висновку наведено нижче. Обидва суди самі це питання не вирішували: вони відмовили лише в допуску до відеоконференції, а не в прийнятті заяв.
Обставини справи
Право Криворучко Л.С. на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 5 червня 2026 року по 5 червня 2027 року рішенням Другої дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 5 червня 2026 року на підставі пункту 3 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дію цього рішення КДКА ухвалою від 15 червня 2026 року в порядку забезпечення позову зупинив Рівненський окружний адміністративний суд у справі № 460/10297/26; ухвалою від 19 червня 2026 року в тій самій справі він же скасував ці заходи забезпечення. 26 серпня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу на обидві ці ухвали Рівненського суду. Таким чином, на сьогодні інтереси заявниці в питанні забезпечення позову захисту не отримали на жодному з пройдених рівнів судового контролю, а рішення КДКА про зупинення її права залишається чинним і відображеним у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Перша справа. У межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Інтернет-видання «Полтавщина» про захист честі, гідності та ділової репутації позивач разом з позовом подав заяву про проведення засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду — як щодо себе особисто, так і щодо свого представника, адвоката Криворучко Л.С. Перевіривши Реєстр, суд 17 серпня 2026 року допустив до відеоконференції позивача і відмовив у допуску Криворучко Л.С.
Друга справа. У межах цивільної справи про поділ майна подружжя (за позовом до ОСОБА_2 та зустрічним позовом до ОСОБА_5) — на стадії перегляду в Київському апеляційному суді рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року за апеляційною скаргою адвоката Олександра Сербінова — 19 серпня 2026 року, тобто вже після ухвали Шевченківського суду, до Київського апеляційного суду надійшла заява, подана адвокатом Криворучко Л.С. в інтересах ОСОБА_1 (сторони цієї справи), з клопотанням забезпечити участь у відеоконференції поза межами приміщення суду як самої довірительки, так і Криворучко Л.С. як представника. Суддя Т. О. Невідома 7 вересня 2026 року задовольнила заяву в частині участі довірительки в засіданні, призначеному на 8 жовтня 2026 року, і відмовила в частині допуску Криворучко Л.С. — з тим самим обґрунтуванням і з посиланням на ті самі відомості Реєстру про зупинення її права.
Правова позиція судів
Обидва суди застосували ідентичну правову конструкцію. Щодо особистої участі довірителя — стаття 212 Цивільного процесуального кодексу України, яка за наявності в суду технічної можливості дозволяє участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з покладенням на учасника ризиків технічного збою (частини перша–п’ята статті 212 ЦПК). Щодо представника — визначення статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (адвокатська діяльність, представництво як її вид), вимоги до особи, яка може бути адвокатом (стаття 6 Закону), і порядок підтвердження повноважень представника (статті 58, 60, частина четверта статті 62 ЦПК). Оскільки за відомостями Єдиного реєстру адвокатів України право Криворучко Л.С. на відповідну дату було зупинено, обидва суди відмовили в її допуску до участі як представника — без оцінки будь-яких інших обставин.
Чи є подання заяв адвокатом із зупиненим правом порушенням закону
Це запитання виходить за межі того, що вирішили самі суди: обидві ухвали стосуються лише допуску Криворучко Л.С. до участі в засіданні, а не оцінки правомірності того, що вона взагалі звернулася до суду із заявою, підписаною як «адвокат … в інтересах …» у період, коли за даними Реєстру її право на заняття адвокатською діяльністю було зупинене.
Чинна норма тут пряма і безумовна. Частина п’ята статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює: «Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати». Стаття 1 цього ж Закону визначає представництво як вид адвокатської діяльності — «вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві». Заява, подана до суду від імені адвоката з проханням забезпечити саме цьому адвокату участь у судовому засіданні як представнику клієнта, за змістом є актом представництва, а отже — актом здійснення адвокатської діяльності в розумінні статті 1 Закону.
Із зіставлення дат випливає, що обидві заяви — і та, що привела до ухвали Шевченківського суду, і подана 19 серпня 2026 року заява до Київського апеляційного суду, — подані в період дії зупинення (з 5 червня 2026 року), причому друга із них подана вже після того, як інший суд (Шевченківський) прямо констатував факт зупинення в ухвалі від 17 серпня 2026 року. За буквального застосування частини п’ятої статті 31 Закону подання такої заяви від власного імені як адвоката-представника є діями, вчинення яких особі із зупиненим правом заборонено законом безпосередньо, — це не потребує додаткового тлумачення чи оціночних суджень.
Водночас практичний наслідок цього порушення слід відрізняти від факту вже встановленої відповідальності — і саме тут аналіз переходить із площини чинної норми в площину доктринального й аналітичного припущення.
Процесуально це порушення вже спрацювало: за усталеною доктринальною позицією, дії, вчинені особою без чинного права на заняття адвокатською діяльністю, не мають чинності як представництво від імені клієнта; саме тому обидва суди відмовили в допуску Криворучко Л.С., а не тому, що дали самостійну оцінку законності самого подання заяви. Жоден із судів не поставив і не вирішив питання про те, чи мала заява, підписана в такому статусі, взагалі прийматися до розгляду, чи підлягала вона залишенню без руху для переоформлення довірителькою особисто або через іншого представника.
Дисциплінарно це порушення поки не спричинило жодних наслідків, хоча підстава для них є: стаття 34 Закону містить вичерпний перелік підстав дисциплінарної відповідальності адвоката, серед яких немає окремо сформульованої підстави «здійснення адвокатської діяльності під час зупинення права на неї», але цей перелік завершується відкритою підставою — порушенням «інших обов’язків адвоката, передбачених законом», а заборона частини п’ятої статті 31 є саме таким обов’язком. Тобто повторюване подання процесуальних заяв у статусі адвоката-представника під час зупинення права аналітично підпадає під підставу для дисциплінарної відповідальності за статтею 34 Закону — але це висновок із застосування норми до встановлених фактів, а не факт уже ухваленого дисциплінарного рішення: наразі невідомо, чи звертався хтось із учасників цих справ або самих судів із відповідною скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з цього приводу.
Значення справи
Повторюваність ситуації — дві заяви до різних судів у різних справах протягом одного місяця, подані вже після того, як зупинення підтверджене і відображене в Реєстрі, а надання забезпечувального захисту в адміністративному спорі щодо цього зупинення послідовно відхилене двома інстанціями, — аналітично посилює, а не послаблює висновок про повторне порушення частини п’ятої статті 31 Закону, а не про одноразову технічну помилку. Це спостереження ґрунтується на зіставленні дат і фактів, наведених у самих ухвалах, а не на оцінці суб’єктивного умислу Криворучко Л.С., встановлення якого — предмет окремого дисциплінарного провадження, якщо воно буде ініційоване. Для практики це також нагадування судам про доцільність перевірки статусу представника в Єдиному реєстрі адвокатів України не лише на стадії допуску до засідання, а й на стадії прийняття самої заяви, поданої від імені адвоката.
Читайте також на ADVOKAT POST
- На адвоката, право якого на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено, не поширюються положення гл. 37 КПК — практика Верховного Суду щодо процесуальних наслідків зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, застосована й у цих справах.
- Зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури через забезпечення позову— позиція Верховного Суду щодо високого порогу для зупинення дисциплінарних рішень КДКА через забезпечення позову, що пояснює процесуальну долю аналогічного заходу забезпечення у справі № 460/10297/26.
- Документи, що підтверджують наявність у представника статусу адвоката: судова практика — судова практика щодо документів і відомостей, якими підтверджується статус адвоката-представника в суді.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.