Адвокат Мартинюк з Одещини визнав вину та отримав штраф за неправомірну вигоду для впливу на суд

Кодимський районний суд Одеської області 15 вересня 2026 року визнав адвоката Юрія Мартинюка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави), і призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 87006 гривень — суми, еквівалентної фактично одержаній неправомірній вигоді.

Обвинувачений повністю визнав вину, справу розглянули за спрощеною процедурою без дослідження доказів відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок першої інстанції набере законної сили після завершення 30-денного строку на апеляційне оскарження, тобто станом на дату публікації остаточним не є.

Обставини справи

За встановленими судом обставинами, Мартинюк здійснював захист особи (у вироку — ОСОБА_6) за призначенням у межах безоплатної вторинної правової допомоги в кримінальному провадженні №12025161180000820 від 16.11.2025 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України); справу цього підзахисного та ще однієї особи розглядав Кодимський районний суд (№503/52/26).

У січні 2026 року Мартинюк, знаючи, що підзахисний підтримує дружні стосунки з іншим адвокатом (у вироку — ОСОБА_10), який консультував підзахисного з приводу цього провадження, звернувся до цього адвоката з пропозицією: за 3000 доларів США він використає власний авторитет і ділові зв’язки з працівниками суду й прокуратури, щоб забезпечити швидкий розгляд справи та домогтися для підзахисного покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України. 20 лютого 2026 року адвокат ОСОБА_10 під приводом оплати юридичних послуг перерахував на рахунок Мартинюка 4300 гривень, підтвердивши намір оплатити обіцяний вплив. 24 лютого 2026 року біля приміщення Кодимського районного суду Мартинюк отримав від ОСОБА_10 першу частину коштів — 2000 доларів США (86596,40 гривень за курсом Національного банку України на той момент), домовившись про виплату решти 1000 доларів США після ухвалення судом обумовленого рішення щодо підзахисного.

Мотивування вироку та призначене покарання

Суд визнав щире каяття Мартинюка обставиною, що пом’якшує покарання відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, оскільки він повністю визнав вину, детально виклав обставини вчиненого та повернув одержані кошти особі, яка їх передала. Обставин, що обтяжують покарання за статтею 67 Кримінального кодексу України, суд не встановив. Згідно з досудовою доповіддю органу пробації від 18.08.2026, ризик повторного вчинення правопорушення оцінено як середній, а виправлення визнано можливим без ізоляції від суспільства.

Санкція частини 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України передбачає штраф від двох тисяч до п’яти тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Суд обрав штраф, розмір якого — відповідно до вимоги частини 2 статті 53 Кримінального кодексу України про те, що штраф не може бути меншим за розмір одержаного доходу, — визначено на рівні 5118 неоподатковуваних мінімумів (87006 гривень), що дещо перевищує гривневий еквівалент отриманих 2000 доларів США станом на дату їх одержання. Запобіжний захід — домашній арешт у нічний час доби — судом залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Правова кваліфікація: чому не стаття 369, а стаття 369-2

Кримінальний кодекс України розрізняє активний підкуп службової особи (стаття 369), яка сама має повноваження ухвалити потрібне рішення, і зловживання впливом (стаття 369-2) — коли неправомірну вигоду пропонують чи одержують за обіцянку вплинути на таку службову особу, не маючи щодо неї прямих повноважень. У цій справі адвокат не стверджував, що сам приймає рішення у кримінальному провадженні підзахисного, а пропонував використати “авторитет, дружні та ділові відносини” зі суддею й прокурором — саме це є визначальною ознакою складу, передбаченого статтею 369-2, а не статтею 369.

Аналітичне зауваження

Сам вирок анонімізує засудженого — відповідно до чинного порядку публікації судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, персональні дані учасників справи заміняються на позначення “ОСОБА_1” — “ОСОБА_11”. Вказані у вироку об’єктивні ідентифікаційні ознаки (номер і дата видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, орган його видачі, місто здійснення діяльності) точно збігаються із записом у Єдиному реєстрі адвокатів України про адвоката Юрія Мартинюка (свідоцтво №1613, видане 29.01.2008 на підставі рішення Одеської обласної КДКА №19/140 від 25.01.2008, індивідуальна адвокатська діяльність у м. Кодима). На цій підставі в матеріалі його ім’я зазначено.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” обвинувальний вирок суду є самостійною підставою для зупинення права Мартинюка на заняття адвокатською діяльністю — однак це зупинення пов’язується з набранням вироком законної сили, а станом на дату публікації цей вирок такої сили ще не набрав.

Читайте також на ADVOKAT POST

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.