Адвокат з розлучень. Від долі не втечеш, а втечеш – доведеться платити аліменти: Марина Сухая про тонкощі аліментних зобов’язань

Адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» Марина Сухая провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: “Адвокат з розлучень. Від долі не втечеш, а втечеш – доведеться платити”, що продовжує серію тематичних модулів в рамках спеціалізованого курсу «АДВОКАТ З РОЗЛУЧЕНЬ».

Ця тема є надзвичайно важливою та потрібною адвокатам, що практикують у справах з розірвання шлюбу та пов’язаних з ними. Звертаючись за консультацією, клієнт сподівається отримати комплексну правову допомогу, адже при розлученні нерідко гостро постають питання про розподіл спільно набутого за час шлюбу майна, матеріального утримання чи участь у вихованні дітей тим з подружжя, хто проживає окремо.

Готуючи для клієнта позов про розлучення, адвокат має бути готовим надати відповіді й на ці супутні питання. Готовність до їх вирішення реально може прискорити процес розірвання шлюбу, або ж дати уяву про ймовірні наступні судові процеси, у яких доведеться представляти інтереси свого клієнта.

Аліменти – це не про «папірець» та виконавчу службу. Це про долю клієнта та його дітей, про можливість отримати гідний рівень матеріального забезпечення для дитини. Це про довгостроковий результат, який адвокат повинен надати клієнту.

Отже, право на аліменти виникає:

  • з моменту народження дитини;
  • з моменту невиконання одним із батьків обов’язку утримувати дитину, передбаченого ст. 180 СК України ( ч. 2 ст. 191 СК України);
  • з дня пред’явлення позову/подання заяви про видачу судового наказу (ч. 1 ст. 191 СК України).

Чому важливо визначити момент з якого виникає право звернутися за стягненням аліментів? Це дозволяє максимально забезпечити інтереси дитини на матеріальне утримання та стягнути аліменти за минулий час.

Так, призначення судом аліментів за минулий час (але не більш ніж за 10 років) можливо за умови надання відповідних доказів. Зокрема це можуть бути:

  • письмові звернення позивача до відповідача;
  • свідки, які підтвердять, що особа зверталася по допомогу на утримання дітей;
  • спроби встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача;
  • приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку, його тимчасовий виїзд за кордон.

У цьому аспекті лектор зосереджує увагу на значимості позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19, згідно якої батько, запис про якого був на певний період виключено з актового запису про народження дитини, не повинен сплачувати аліменти за цей час. Звернення батька дитини з позовом до суду про виключення цього запису не може свідчити про вчинення ним умисних дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів.

При стягненні аліментів важливо обрати для себе оптимальний спосіб стягнення: судовий наказ або ж позов про стягнення аліментів. З цією метою слід розуміти їх основні відмінності.

Для судового наказу характерні наступні ознаки:

  • судовий наказ — це особлива форма судового рішення;
  • це найпростіша процедура отримання аліментів;
  • мінімальний розмір аліментів у будь-якому разі — 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку;
  • максимальний розмір аліментів, який може стягнути суд на підставі судового наказу — 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку;
  • суд не викликає заявника та боржника до суду;
  • судові засідання не проводяться;
  • судовий наказ є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню БЕЗ видачі на нього виконавчого листа.

Характеризуючи позов, Марина Сухая відзначила:

  • на можливість звернення з позовом не впливає відсутність інформації про зареєстроване місце проживання/перебування відповідача (суд оголошує його у розшук, ст. 132 ЦПК);
  • у випадку проживання боржника на тимчасово окупованій території та/або відсутності з ним/нею контакту, суд публікує оголошення на веб–сайті суду, у створеному підрозділі «Оголошення про виклик до суду» у розділі «Громадянам»;
  • негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць.

Поруч з цим, альтернативним (досудовим) способом стягнення аліментів є укладення між подружжям договору про сплату аліментів на дитину. У такому договорі визначатиметься розмір аліментів та строки їх виплати за взаємною згодою, а у разі невиконання договору – аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як зауважує лектор, такий договір надає можливість розірвати шлюб за спільною згодою подружжя, яке має дітей, уникнути позову про стягнення аліментів, дійти згоди на вигідних для всіх учасників процесу умовах.

Основне – це знайти баланс між матеріальними можливостями платника аліментів та найкращими інтересами дитини. Такий договір буде виконуватись лише за умови бажання платника аліментів та відповідності його матеріальних можливостей умовам договору.

При визначенні розміру аліментів батьки мають визначити суму, яка буде достатньою для забезпечення інтересів дитини щомісяця, однак потрібно враховувати що обоє батьків мають обов’язок утримувати дитину і покладати цей обов’язок в повному обсязі несправедливо. Визначаючи суму аліментів, потрібно виходити не тільки з інтересів дитини, а й платника аліментів, який повинен зважити реальність виконання взятого на себе зобов’язання.

Варто пам’ятати про деякі особливості аліментних зобов’язань, передбачених приписами сімейного законодавства. Так, передбачені основні та додаткові витрати на утримання дитини, якщо основні витрати є обов’язком батьків, то додаткові витрати підлягають стягненню відповідно до матеріальних можливостей. Крім того, такі витрати є непередбаченими і не можуть бути прогнозовані у щомісячних платежах.

Окремо платник аліментів може взяти на себе зобов’язання сплачувати відпочинок (оздоровлення дитини), медичне страхування та інші витрати. При цьому бажано вказати розмір таких витрат, їх періодичність.

У деяких випадках платник аліментів немає доходу, але є володільцем нерухомого майна. У такому разі, діючи в найкращих інтересах дитини, можна укласти договорів передачі нерухомого майна в рахунок сплати аліментів.

Крім того, до досягнення дитиною трирічного віку дружина має право отримувати від свого чоловіка кошти на утримання. При цьому не має значення матеріальний стан дружини та той факт, що вона вийшла на роботу до досягнення дитиною даного віку.

Отже, при роботі з клієнтом, який звернувся за стягненням аліментів, адвокату важливо зібрати певний масив інформації, на основі якого будувати стратегію по стягненню аліментів. Зокрема, це буде позов чи заява про видачу судового наказу, а чи доцільніше застовувати навички медіатора та запропонувати сторонам укласти відповідний договір.