Європейський суд з прав людини (Четверта секція) в рішенні у справі «Brunell and McArdle v. the Netherlands» (заяви №30395/20 і №31220/20) від 1 вересня 2026 року одноголосно встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд Амстердама скасував виправдувальний вирок першої інстанції і визнав заявників винними у вбивстві та незаконному позбавленні тіла, поклавшись на викривальні показання ключового свідка X, достовірність яких прямо оспорювалася захистом і які суд першої інстанції визнав недостатньо надійними, — без безпосереднього допиту цього свідка в судовому засіданні.
Верховний суд Нідерландів залишив вирок апеляційного суду без змін. ЄСПЛ визнав це порушенням принципу безпосередності дослідження доказів (principle of immediacy).
Обставини справи
Заявників — двох громадян Ірландії — суд першої інстанції (Амстердамський окружний суд) 15 травня 2017 року виправдав за обвинуваченням у вбивстві, визнавши їх винними лише у спільному незаконному позбавленні тіла потерпілого. Суд першої інстанції прямо зазначив у вироку, що показання свідка X — єдиної особи, яка виклала детальний перебіг подій у квартирі, де загинув потерпілий, — є недостатньо надійними для встановлення вини заявників у вбивстві поза розумним сумнівом, і навів розгорнуті сумніви щодо узгодженості цих показань з об’єктивними даними (зокрема даними геолокації телефонних з’єднань та відсутністю в показаннях згадки про іншу колото-різану рану потерпілого).
Апеляційний суд Амстердама 17 травня 2018 року скасував цей вирок і призначив заявникам по 13 років позбавлення волі за вбивство і незаконне позбавлення тіла. Захист клопотав про повторний допит свідка X та одного із заявників як свідка, проте апеляційний суд відхилив це клопотання, визнавши його недостатньо обґрунтованим і зазначивши, що X уже був допитаний слідчим суддею за участю захисту.
Верховний суд Нідерландів 28 січня 2020 року залишив вирок апеляційного суду без змін.
Правова позиція Суду
ЄСПЛ визнав, що показання свідка X мали вирішальне значення для визнання заявників винними у вбивстві: об’єктивні докази (дані геолокації, ДНК на бензопилі) дозволяли лише встановити присутність заявників на місці події, але не давали безпосереднього уявлення про те, що саме сталося в квартирі, і не встановлювали конкретної ролі кожного із заявників у смерті потерпілого. Суд сформулював це так: «this corroborative material was of limited probative value as regards the decisive issues in this case… it could only place the applicants inside the house» (§ 64).
Суд підтвердив усталений принцип: якщо апеляційний суд наділений повною юрисдикцією щодо фактів і права та переглядає питання вини особи в цілому, він не може, з міркувань справедливості, вирішувати ці питання без безпосередньої оцінки доказів, включно з вирішальними показаннями, які він уперше тлумачить не на користь обвинуваченого (§ 68). Ключовим фактором стало поєднання трьох обставин: (i) показання свідка мали вирішальне значення для вироку; (ii) достовірність цього свідка прямо оспорювалася захистом; (iii) суд першої інстанції прямо визнав ці показання недостатньо надійними. За таких обставин апеляційний суд, вирішивши покластися на ці показання, не міг обмежитися їх письмовим текстом — вимагався безпосередній допит: «The assessment of the trustworthiness of a witness is a complex task that involves an evaluation of a witness’s demeanour and the manner in which testimony is given, elements which cannot be fully captured by a mere reading of his or her recorded words» (§ 69).
Суд також указав на межі касаційного перегляду: перевірка Верховним судом лише питань права не усуває порушення, допущеного апеляційним судом по суті, і не може вважатися достатньою гарантією справедливості провадження в цілому (§ 71).
Довідково: практика Суду щодо України з цього самого питання
У цьому рішенні Суд серед іншого послався на власну практику щодо визначення вирішального характеру показань, включно зі справою «Chernika v. Ukraine» (заява №53791/11, §§57-58, рішення від 12 березня 2020 року) — тобто саме це питання (використання апеляційним судом вирішальних показань без безпосереднього допиту) вже раніше було предметом встановленого Судом порушення щодо України. Це вказує на те, що принцип, підтверджений у справі Brunell and McArdle, не є новим для української практики, а є продовженням лінії, з якою національні суди вже стикалися.
Значення для української практики захисту (аналітична позиція)
Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає право апеляційного суду скасувати виправдувальний вирок і ухвалити обвинувальний (статті 404–405 КПК України), а також право не повторювати дослідження доказів, які, на його думку, не потребують повторного дослідження. Наведена позиція ЄСПЛ дає захисту конкретний аргумент для оскарження випадків, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний вирок, спираючись на показання свідка, чия достовірність оспорювалася і яку суд першої інстанції визнав недостатньою, без повторного безпосереднього допиту цього свідка в апеляційній інстанції. Особливо це стосується ситуацій, коли інші (об’єктивні) докази лише підтверджують присутність обвинуваченого на місці події, але не встановлюють безпосередньо його роль у вчиненні злочину, — саме це поєднання Суд визнав визначальним для висновку про вирішальний характер показань.
Практичний висновок для захисту: клопотання про повторний допит свідка в апеляційній інстанції варто формулювати з чіткою вказівкою на (i) вирішальний характер його показань для висновку про вину, (ii) те, що перша інстанція визнала ці показання недостатньо надійними або що захист прямо оспорював їхню достовірність, і (iii) відсутність об’єктивних перешкод для повторного допиту (смерть свідка, відмова від самовикриття тощо, за аналогією з § 70 рішення). Чітке обґрунтування клопотання на національному рівні є також передумовою для подальшого звернення до ЄСПЛ, якщо національний суд відмовить.
Це аналітична позиція, яка потребує окремого зіставлення з конкретними обставинами справи; вона не є оцінкою перспектив конкретного звернення до ЄСПЛ і не замінює аналізу відповідності строку звернення (стаття 35 § 1 Конвенції) та вичерпання національних засобів захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.