Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. – головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіль-Інвест”
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 (колегія суддів: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кот Групп” (далі – ТОВ “Кот Групп”)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіль-Інвест” (далі – ТОВ “Профіль-Інвест”)
про стягнення 388 323,00 грн.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (стислий виклад)
1. Справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18, від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, від 28.06.2022 у справі №922/1280/21, від 16.06.2020 у справі №910/1162/19 про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2. ТОВ “Кот Групп” та ТОВ “Профіль-Інвест” у спрощений спосіб уклали договір поставки будівельного профілю 50*200*50/1,1 (далі – Договір поставки).
3. ТОВ “Профіль-Інвест” видало рахунки-фактури:
– №СФ-379 від 23.12.2020 на 144 789,12 грн з урахуванням ПДВ;
– № СФ-380 від 23.12.2020 на 143 519,04 грн з урахуванням ПДВ;
– № СФ-0000028 від 09.02.2021 на 100 014,84 грн з ПДВ.
4. ТОВ “Профіль-Інвест” видало платіжні доручення сплату ТОВ “Кот Групп” на користь ТОВ “Профіль-Інвест” зазначених рахунків:
– №196 від 05.01.2021 на 144 789,12 грн;
– №198 від 12.01.2021 на 143 519,04 грн;
– №238 від 19.02.2021 на 100 014,84 грн.
5. ТОВ “Профіль-Інвест” видало видаткові накладні на поставку ТОВ “Кот Групп” товару (які не містять підпис представника отримувача – ТОВ “Кот Групп”):
– №РН-0000380 від 14.01.2021 на суму 143 519,04 грн;
– №РН-0000379 від 26.01.2021 на суму 144 789,12 грн;
– №РН-0000028 від 22.03.2021 на суму 100 014,84 грн.
6. ТОВ “Профіль-Інвест” видало товарно-транспортні (далі – ТТН) накладні №380 від 14.01.2021, №379 від 26.01.2021 та №28 від 22.03.2021, з яких вбачається, що відправник ТОВ “Профіль-Інвест”, за допомогою перевізника ОСОБА_1 , який здійснював перевезення автомобілем марки “Мерседес” д.н. НОМЕР_1 , направив одержувачу ТОВ “Кот Групп” за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 31 кв. 485, та за адресою: м. Одеса, провул. Морехідний, 2-А ЖК “Морська сімфонія”, ап. 2006, будівельний профіль на загальну суму 388 323,00 грн. Вказані товарно-транспортні підписані вантажовідправником та перевізником, підпис вантажоодержувача ТОВ “Кот Групп” відсутній.
7. 04.01.2021 ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ “Профіль-Інвест” (замовник) уклали договір про надання послуг перевезення вантажів (далі – Договір перевезення).
8. На виконання Договору перевезення ТОВ “Профіль-Інвест” уклали акти:
– від 15.01.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_2 здійснив поставку будівельного профілю на загальну суму 143 519,04 грн відповідно до ТТН №380 від 14.01.2021 від ТОВ “Профіль-Інвест” отримувачу ТОВ “Кот Групп”; весь товар прийнято ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливість представника ТОВ “Кот Групп” особисто з`явитись для отримання товару, первинна документація буде передана ОСОБА_3 директору ОСОБА_4 , зі слів якого документи буде направлено поштою на адресу продавця;
– від 26.01.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_2 здійснив поставку будівельного профілю на загальну суму 144 789,12 грн відповідно до ТТН №379 від 26.01.2021 від ТОВ “Профіль-Інвест” отримувачу ТОВ “Кот Групп”; весь товар передано згідно з цим актом та ТТН №379 від 26.01.2021 ОСОБА_3 , який здійснював розвантаження; в телефонному режимі директор ТОВ “Кот Групп” Редін К.К. зобов`язався направити підписані документи поштою на адресу ТОВ “Профіль-Інвест”;
– від 22.03.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_2 здійснив доставку будівельного профілю згідно до ТТН №28 від 22.03.2021 від ТОВ “Профіль-Інвест” отримувачу ТОВ “Кот Групп” на суму 100 014,84 грн; представник отримувача ОСОБА_3 прийняв товар відповідно до ТТН №28 від 22.03.2021 та видаткової накладної №РН-0000028; ОСОБА_3 зазначено, що за дорученням директора ТОВ “Кот Групп” ОСОБА_4 отримав будівельний профіль на суму 100 014,84 грн, відповідно до ТТН №28 від 22.03.2021 виробництва ТОВ “Профіль-Інвест” та після підписання директором документів зобов`язався надати їх представнику ТОВ “Профіль-Інвест”.
9. 0.04.2021 ТОВ “Профіль-Інвест” надіслало директору ТОВ “Кот Групп” лист №1-300421, де зазначило, що на замовлення ТОВ “Кот Групп” відповідач 14.01.2021, 26.01.2021 та 22.03.2021 поставив будівельний профіль на загальну суму 388 323 грн, під час відвантаження надав на підпис видаткові накладні та ТТН, які ТОВ “Профіль-Інвест” наразі не отримало. Листом відповідач надіслав на підпис відповідні документи та просив надіслати їх на адресу ТОВ “Профіль-Інвест”.
10. 07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №070521/12, з якого вбачається, що ТОВ “Кот Групп” здійснило оплату товару, у зв`язку з чим наполягало на найшвидшому відвантаженні товару або поверненні раніше сплачених грошових коштів у розмірі 388 323,00 грн.
11. 24.05.2021 відповідач повторно звернувся до позивача з вимогою №24/05 про підписання надісланих на його адресу документів.
Короткий зміст позовних вимог
12. У жовтні 2021 року ТОВ “Кот Групп” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Профіль-Інвест” про стягнення 388 323,00 грн.
13. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки товару, у зв`язку з чим вимагає повернення суми попередньої оплати за цей товар.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. Господарський суд Одеської області рішенням від 07.07.2022 у позові відмовив.
15. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
– з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і, відповідно, виникли та існують зобов`язальні відносини;
– для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну; у рахунку-фактурі також можна визначити суму передоплати та загальну суму домовленості; рахунки-фактури містять інформацію про найменування та вартість товару, однак строку виконання зобов`язань відповідачем у разі їх сплати не зазначено; незазначення у рахунку-фактурі строків поставки товару може вказувати на те, що договірні відносини, що склалися між сторонами, є безстроковими;
– суд відхиляє твердження позивача щодо нездійснення поставки товару, сплаченого позивачем, оскільки 1) перерахування мали тривалий характер, 2) спірних перерахувань було три і вони здійснювались лише після виставлення рахунків; в призначеннях платежів вказані відповідні номери кожного із таких рахунків;
– Договір поставки не передбачав попередню оплату товару;
– спірні господарські операції відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних відповідача, відповідно, господарські операції за договором були добросовісно відображені в податковому та бухгалтерському обліку відповідача;
– заяви свідків відповідають вимогам, порядку складання та засвідчення, а тому є належними та допустимими доказами у цій справі;
– висновок експерта за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 09.02.2022 разом із роздруківкою виявлених на досліджуваному апараті стільникового зв`язку повідомлень в сукупності з встановленими обставинами справи свідчить про отримання керівником ТОВ “Кот Групп” виставлених ТОВ “Профіль-Інвест” рахунків, сплату їх позивачем, його обізнаність про відвантаження спірного будівельного профілю на об`єктах будівництва та, відповідно, здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю;
– на підтвердження поставки будівельного профілю та етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва ТОВ “Кот Групп” відповідач надав роздруківки з листування у додатку “WhatsApp”; надані відповідачем роздруківки електронної переписки оцінюються в якості належного доказу виконання умов спірного договору.
16. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.10.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове – про задоволення позову.
17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
– матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами склались правовідносини за якими продавець виставляє рахунок-фактуру покупцю, покупець оплачує 100% вартості товару, а відповідач після цього поставляє товар;
– доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 388 323,00 грн відповідач не надав та доводів позивача не спростував;
– надані відповідачем роздруківки листування з додатку “WhatsApp” з посиланням на те, що таке листування відбулось між ОСОБА_3 та директором ТОВ “Кот Групп”, не можуть бути використані у справі як доказ належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару, оскільки 1) вони не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення, а наданий відповідачем висновок експерта №22-589 не спростовує зазначених обставин, 2) відповідач не довів перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з позивачем, а також факт уповноваження ОСОБА_3 на отримання товару та прийняття його саме за дорученням ТОВ “Кот Групп”;
– не підтверджують факт отримання товару позивачем наявні в матеріалах справи заяви свідків, оскільки в них не зазначено про отримання позивачем товару; не є належними доказами наявні в матеріалах справи видаткові і товаро-транспортні накладні, оскільки вони не містять підпису та печатки уповноваженої особи позивача;
– помилковим є посилання відповідача на податкові накладні в якості доказу поставки товару позивачу, оскільки в них не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
18. 11.11.2022 ТОВ “Профіль-Інвест” звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ “Профіль-Інвест” посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) та зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи норму права, наведену у ст.9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон про бухоблік), та зазначаючи, що “факт приймання-передачі товару доводиться лише зазначеним засобом доказування”, не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 30.09.2020 у справі №910/8612/19, від 05.12.2018 у справі №915/878/16.
20. Касаційна скарга мотивована таким:
– сторона не позбавлена можливості доводити постачання товару іншими доказами, окрім первинних документів;
– суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив та не дослідив надані скаржником на свій захист докази, які у своїй сукупності доводили факт постачання скаржником товару на адресу позивача (висновок експерта судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів);
– суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо порядку оцінки доказів, визначених у статтях 86 та 236 ГПК, а саме відносно додержання стандарту “вірогідності доказів” (посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 29.01.2021 у справі №922/51/20).
21. Також ТОВ “Профіль-Інвест” у касаційній скарзі зазначає, що у цій справі постали питання, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, а саме:
– чи можуть слугувати доказами факту поставки товару, окрім первинних бухгалтерських документів, також покази свідків та інші докази у їх сукупності та системному зв`язку;
– чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів (Skype, Telegram, Viber, WhatsApp тощо) у їх сукупності та системному зв`язку з іншими доказами;
– чи вважається належним та допустимим доказом у судовому процесі висновок судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою месенджерів (Skype, Telegram, Viber, WhatsApp тощо);
– чи є первинні бухгалтерські документи єдиним беззаперечним доказом факту поставки товару, чи на підтвердження такого факту судом можуть бути прийняті й інші документи як окремо, так і сукупності та системному зв`язку між собою (покази свідків, електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів, письмові докази).
22. Крім того, скаржник наполягає, що аналіз судових рішень судів різних інстанції та юрисдикцій свідчить про відсутність єдиної правозастосовчої практики щодо питання визнання чи невизнання у якості належних та допустимих електронних доказів електронного листування за допомогою месенджерів (Skype, Viber, WhatsApp тощо), неоднозначне трактування процесуальних норм щодо форми та порядку надання таких доказів до суду (посилається на постанови Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, від 17.05.2021 у справі №367/5215/19, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 19.01.2022 у справі №202/2965/21, від 29.01.2021 у справі №922/51/20).
23. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
24. Верховний Суд ухвалою від 01.12.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною ТОВ “Профіль-Інвест”, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. ТОВ “Профіль-Інвест” у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував докази: роздруківки з месенджера “WatsApp” та експертний висновок №22-589, оскільки:
(і) такі роздруківки є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 77, 91, 96 ГПК, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, також висновки щодо можливості врахування роздруківок месенджерів наведені у постанові Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №753/10840/10 (при цьому скаржник посилається на протилежні висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, від 17.072021 у справі №367/5215/19, від 19.01.2022 у справі №202/2965/21);
(іі) первинні документи в розумінні ст.9 Закону про бухоблік не є єдиним засобом доказування здійснення поставки товару; суд апеляційної інстанції повинен був дослідити реальний рух активів, зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання товару у господарській діяльності позивача, які підтверджуються у тому числі наведеними роздруківками з месенджера “WatsApp” (посилається на постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 30.09.2020 у справі №910/8612/19, від 05.12.2018 у справі №915/878/16).
26. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив: “<…> надані відповідачем на підтвердження поставки будівельного профілю та проведення етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва ТОВ “КОТ Групп” роздруківки з листування з додатку “WhatsApp” з посиланням на те, що дане листування відбулось між ОСОБА_3 та директором ТОВ “Кот Групп”, не можуть бути використані у даній справі, як доказ належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару, оскільки вони, по-перше, не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення, при цьому наданий відповідачем висновок експерта №22-589 не спростовує зазначених обставин, по-друге, відповідачем не доведено перебування ОСОБА_3, з яким велось відповідне листування, у трудових відносинах з позивачем, а також факт уповноваження ОСОБА_3 на отримання товару та прийняття його саме за дорученням ТОВ “Кот Групп”.
27. Під час розгляду касаційної скарги була виявлена суперечлива судова практика щодо питання про те, чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів.
28. Згідно зі ст.36 Закону “Про судоустрій і статус суддів” Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
29. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону “Про судоустрій і статус суддів”).
30. Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 №1-рп/2015).
31. Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).
32. Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі “Брумареску проти Румунії” (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі “Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії” (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
33. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, необхідно обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвали Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/20594/15, від 14.07.2021 у справі №750/3192/14, від 06.10.2021 у справі №910/3693/18 та інші).
34. Існування протилежних висновків щодо використання роздруківок електронного листування між сторонами (зокрема, в месенджерах) як паперової копії електронного доказу в розумінні ч.3 ст.96 ГПК фактично суперечить вимогам щодо правової передбачуваності і правової визначеності, що унеможливлює здійснення особою, яка подає такі докази до суду, ефективний захист її прав та законних інтересів. Така ситуація фактично ставить під сумнів можливість реалізації позивачем права на ефективний судовий розгляд.
35. Відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
36. У ч.2 ст.96 ГПК передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону “Про електронні довірчі послуги”. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч.3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
37. Наразі існує практика на рівні Верховного Суду, відповідно до якої роздруківки та скрін-шоти електричної пошти та месенджерів є паперовими копіями електронних доказів в розумінні ч.3 ст.96 ГПК. Тому у разі, якщо такі документи відповідають вимогам, зокрема, статей 76 та 77 ГПК, суди мають приймати їх до розгляду та надавати їм оцінку відповідно до ст.86 ГПК.
38. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.96 ГПК), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 ГПК). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
39. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 дійшов висновку, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа – осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. При цьому Верховний Суд зазначив таке:
“88. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.
89. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації”.
40. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2021 у справі №923/1379/20 зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що роздруківка електронного листування є неналежним та недопустимим доказом та такою, що не відповідає приписам ст.8 Закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму та не підтверджується додатково показами свідків (учасників переписки) (посилався на відповідний висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17).
41. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази (роздруківки з месенджерів, електронної пошти тощо) не відповідають вимогам статей 76-79 ГПК за відсутності електронного цифрового підпису уповноваженої особи. При цьому у цій постанові наведено, зокрема, таке:
“72.Суд апеляційної інстанції не врахував, що надані ТОВ “ІДАП” докази не є такими, стосовно яких законодавство містить пряму вимогу щодо обов`язкового використання електронного підпису, а осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
73.У справі, що переглядається, учасники справи не заперечували факту відправлення електронних листів з відповідними додатками на адресу ТОВ “Актівітіс”; у разі існування сумнівів щодо наявності оригіналів цих відправлень, суд мав можливість витребувати оригінал електронного доказу відповідно до ч.5 ст.96 ГПК.
<…>
75.Також частинами 7, 8 ст.82 ГПК передбачено, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.
76.Разом з тим, суд апеляційної інстанції не здійснив ні огляду відповідних інформаційних ресурсів, де зберігаються відомості, на які посилався позивач (в тому числі із залученням спеціаліста), ні фіксування змісту таких ресурсів (в тому числі із залученням експерта) для встановлення того, чи дійсно надані позивачем роздруківки (паперові копії електронних доказів) можуть підтвердити фактичне надання ТОВ “ІДАП” відповідачу послуг та інші обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
77.Тому Верховний Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази не відповідають вимогам статей 76-79 ГПК за відсутності електронного цифрового підпису уповноваженої особи“.
42. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 зазначили, що надані скрін-шоти з телефону та планшету, роздруківки з застосунку “Viber” є належними та допустимими доказами у справі, що досліджуються судами у їх сукупності з іншими доказами та яким має бути надана оцінка.
43. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2022 у справі №912/3575/20 дійшов висновків, що наявне в матеріалах справи листування між сторонами із використанням електронної пошти може бути доказом існування між ними відповідних відносин.
44. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 23.09.2021 у справі №910/17662/19 зазначив, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону “Про електронні довірчі послуги”. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
45. Натомість у ряді постанов Верховний Суд дійшов протилежних висновків про те, що відповідні роздруківки не є належними і допустимими доказами у справі.
46. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18 зазначив, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.
47. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 25.06.2021 у справі №643/6581/19 зазначив, що посилання заявника на роздруківки листування у “Viber” не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору найму житла в розумінні статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України, а тому такі аргументи заявника є безпідставними.
48. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20 дійшов висновків, що роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам ст.6 Закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, міст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.
49. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 28.06.2022 у справі №922/1280/21 зазначив, що надана підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатку не є належними доказами замовлення товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом товариства. При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.
50. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 16.06.2020 у справі №910/1162/19 підтвердив висновки судів попередніх інстанцій, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчиненням сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.
51. Колегія суддів вважає, що висновки, наведені у зазначених постановах Верховного Суду, які фактично унеможливлюють прийняття судами в якості доказів роздруківок електронного листування, суперечить як чинному законодавству, так і не відповідає вже усталеній практиці переписки (з використанням як правило електронної пошти, месенджерів та інших електронних засобів).
52. Поняття електронного доказу є значно ширшим за поняття електронного документу. Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону “Про електронні документи та електронний документообіг”). Натомість електронний доказ – це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
53. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом. Тому закон не вимагає наявності електронного підпису на електронних доказах.
54. Також ст.96 ГПК розрізняє електронні копії електронного доказу, стосовно яких закон містить пряму вимогу щодо засвідчення їх електронним підписом (який, в силу вимог ч.2 ст.96 ГПК прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону “Про електронні довірчі послуги”), а також паперові копії, які, як зазначено в ч.3 ст.96 ГПК, посвідчуються “в порядку, передбаченому законом”.
55. Закон не містить прямої вимоги щодо засвідчення паперових копій електронних доказів. Тому по аналогії мають бути застосовані положення ГПК щодо засвідчення копій письмових доказів відповідно до ст.91 ГПК.
56. При цьому колегія суддів звертає увагу, що подані стороною до суду роздруківки повинні бути розглянуті та оцінені судом відповідно до ст.86 ГПК, в тому числі у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
57. Колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18, від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, від 28.06.2022 у справі №922/1280/21, від 16.06.2020 у справі №910/1162/19 про те, що зазначені роздруківки не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
58. Відповідно до ч.4 ст.302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
59. Також суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч.5 ст.302 ГПК).
60. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
61. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №916/3027/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Справу №916/3021/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кот Групп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіль-Інвест” про стягнення 388 323,00 грн передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.