Документи, що підтверджують повноваження адвоката як представника в господарському процесі. Ордер та довіреність: судова практика ВС

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина третя статті 26 зазначеного Закону).

Частиною четвертою статті 60 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, що підписала касаційну скаргу,є лише довіреність або ордер (ухвали КГС ВС від 31.05.2018 у справі No 922/699/17, від 18.06.2018 у справі No 910/15163/17, від 25.06.2018 у справі No 924/326/17, від 13.08.2018 у справі No 910/2152/18, від 28.09.2018 у справі No 910/2396/18, від 13.04.2018 у справі No 927/675/17, постанова КГС ВС від 21.04.2020 у справі No 910/10156/17 та ін.).

Стосовно питання, чи повинна довіреність (за відсутності ордера) містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину, варто зауважити таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від12.10.2018 у справі No 908/1101/17 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 24.04.2018 у справі No 914/2414/17 про те, що у довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів особи у суді, має обов’язково бути зазначено, що представник є адвокатом.

У постанові КГС ВС від 12.10.2018 у справі No 908/1101/17 викладено таку правову позицію: нормами Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” не встановлено, що в довіреності, виданій на ім’я фізичної особи – адвоката, обов’язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не передбачено таких вимог ні ГПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

У розглядуваному аспекті важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 24.04.2018 у справі No 914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов’язково мати вказівку, що представник є адвокатом.

За результатами аналізу судової практики Верховного Суду обґрунтованим видається такий висновок: документами, які посвідчують повноваження адвоката, можуть бути або ордер, або довіреність, видані відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

При цьому, враховуючи правові висновки ОП КГС ВС у постанові від12.10.2018у справі No 908/1101/17, особа, яка здійснює представництво за довіреністю, в якій зазначено, що вона видана фізичній особі/ громадянину, повинна мати статус адвоката та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Аналогічні висновки викладені в постановах КГС ВС від04.11.2020 у справі No 910/6421/19 та від 28.04.2020 у справі No910/8331/19.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на необхідність правильного оформлення ордера відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 No 36 (втратило чинність, крім пункту 18 та додатка 1, які діють до 01.01.2022 згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 No41 ; далі – Положення про ордер No 36),та Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019No41 (далі – Положення про ордер No 41).

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” ордер – це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Судова практика Верховного Суду свідчить, що значна кількість ордерів, що додаються адвокатами до матеріалів справи для підтвердження своїх повноважень на здійснення представництва інтересів особи (наприклад, на підписання від імені скаржника касаційної скарги), не містить обов’язкових реквізитів, передбачених пунктом 12 Положення про ордер No 41 (пунктом 15 Положення про ордер No 36).

Зокрема, до матеріалів справи адвокати долучають ордери, в яких не зазначено органу, в якому надається правова допомога адвокатом; номера посвідчення адвоката України, ким та коли його видано; дати видачі ордера; номера та дати договору про надання правової допомоги.

У такому випадку Верховний Суд у своїх рішеннях дотримується позиції про те, що в разі коли ордер на надання правової допомоги не має обов’язкових реквізитів, він не може вважатися належним документом для здійснення представництва, а тому адвокат, який його надав, не має права підписувати касаційну скаргу (ухвали КГС ВС від 02.04.2018 у справі No 910/11162/17,від07.08.2018у справі No905/2497/17,від 23.02.2018 у справі No 13/187, від16.04.2018 у справі No 922/1676/15, від 21.05.2018 у справі No 18/257, від09.08.2018 у справі No 916/3266/17, від 12.09.2018 у справі No 905/2865/17,від 02.05.2018 у справі No 910/16014/17, від 30.03.2018 у справі No 908/1843/17, від 21.07.2020 у справі No 902/657/19 та ін).

Отже, ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер No 41 (Положенням про ордер No 36).

У підпункті 15.4 пункту 15 Положення про ордер No 36і підпункті 12.4пункту 12 чинного Положення про ордер No 41 передбачено, що ордер має містити назву органу,в якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Зважаючи на наведені положення, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретну назву такого органу, зокрема суду.

Не можна визнавати ордер документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, якщо в графі “Назва органу, в якому надається правова допомога” зазначено, що адвокат надає правову допомогу: 1)в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування; 2) у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах (постанови ВП ВС від 05.06.2019 у справі No 9901/847/18, від 03.07.2019 у справі No 9901/939/18, постанови КГС ВС від21.04.2020 у справі No 910/10156/17,від 17.08.2020 у справі No 911/2636/19).

При цьому за змістом частин першої, третьої статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) лише на підставі вже укладеного договору (постанови КГС ВС від 23.07.2019 у справі No910/7398/18,від 05.06.2019у справі No 910/20383/17, постанови ВП ВС від05. 12.2018 у справі No П/9901/736/18, від 01.07.2020 у справі No320/5420/18, від 20.05.2020 у справі No 9901/44/19).

Верховний Суд у своєму рішенні (постанова ВП ВС від 01.07.2020 у справі No320/5420/18) звернув увагу на те, що оскільки Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів,що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал чи копія, можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреності, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

За пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України”Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08. 2017 No 162 зазначено, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об’ єднання/адвокатського бюро, якщо ордер видається адвокатським об’ єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

У своїх рішеннях (постанови КГС ВС від 27.09.2018 у справі No910/6241/18, від 21.11.2018 у справі No 910/9048/18) Верховний Суд дійшов висновку, що вразі коли представнику на підставі довіреності чи ордера були надані повноваження на представництво інтересів особи, у тому числі в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надані законом, без застереження щодо обмеження повноважень такого представника на вчинення певної процесуальної дії, зокрема щодо підписання позовної заяви,такий представник має повноваження на підписання та подання позовної заяви і, отже, відсутні підстави для її повернення.

Крім того, слід зазначити, що Законом України від 03.10.2017 No 2147-VIII”Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” було внесено зміни до КК України шляхом доповнення його новою статтею 4001, якою було запроваджено кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень,встановлених договором про надання правничої допомоги.

Отже, законодавець комплексно підійшов до врегулювання питання про підтвердження повноважень адвоката в суді, спростивши, з одного боку, порядок підтвердження повноважень адвокатами (наприклад, достатньо подати лише ордер без договору про надання правової допомоги чи витягу з нього) та передбачивши, з іншого боку, відповідальність адвокатів щодо подання ними недостовірних відомостей про обсяг наданих йому повноважень у такому ордері шляхом запровадження кримінальної відповідальності за статтею 4001ККУкраїни.