Під час курсу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Адвокат дитини: дитина в ситуації домашнього насильства”, Семенюк Ольга, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, розповіла про поняття та ідентифікацію домашнього насильства.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Важливим документом в цьому питанні є Закон України «Про охорону дитинства», який визначає, що жорстоке поводження з дитиною це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Стосовно міжнародних норм, то Конвенція про права дитини (20.11.1989), а саме стаття 9, передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. А також стаття 19 Конвенції наголошує, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Виділять наступні форми домашнього насильства:
- Фізичне
Форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
- Психологічне
Форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи
- Економічне
Форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру
- Сексуальне
Форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності
Домашнє насильство, зазвичай, має циклічний характер, тобто спочатку наростає напруження, наступає насильницький інцидент, далі відбувається примирення і настає спокій у стосунках. З кожним разом колесо циклу насильства прискорюється і воно проявляється частіше і стає жорстокішим.
Дуже часто дитина стає жертвою маніпуляції батьків. В першу чергу потрібно відокремити, що це – домашнє насильство чи домашній конфлікт.
Ознаки домашнього насильства:
- Випадки домашнього насильства носять системний характер
- Постраждала особа може бути безпорадною, боятися за себе та своїх близьких, може виправдовувати поведінку кривдника («стокгольмський синдром»)
- Потерпіла/ий не бачить виходу з ситуації (питає «Що мені далі робити?», але відхиляє будь-яку пропозицію на допомогу)
- Кривдник не відчуває власної провини, виправдовуючи свою поведінку як наслідок поведінки постраждалої особи
- Конфлікт виходить за рамки «взаємних сімейних скандалів»
В разі домашнього насильства, адвокату не можна:
- Сварити дитину
- Ставати спільником дитини
- Нав’язувати дитині свою позицію
- Пропонувати дитині обманювати слідство чи суд
- Пройти за дитину її шлях
Адвокату потрібно:
- Роз’яснити, що поведінка, яку допустили батьки чи близькі, являється недопустимою
- Пояснити, що дитина не винувата в тому, що до неї ставились погано
- Розповісти дитині куди вона може звернутись для захисту своїх прав
- Роз’яснити дитині які наслідки можуть бути у випадку її власної неправомірної поведінки
- Ставитись до дитини, як до рівного і надати якісну правову допомогу в тій ситуації, в якій вона опинилась