Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко взяв участь у дискусійній панелі форуму «Слідкуй за грошима – нові підходи до боротьби з відмиванням коштів», організованого Радіо NV і присвяченого вдосконаленню системи протидії легалізації (відмиванню) коштів в умовах повномасштабної війни та євроінтеграційних процесів.
Про це повідомляє ВС.
До дискусії, крім Голови Суду, долучилися керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко, перший заступник Директора Національного антикорупційного бюро України Денис Гюльмагомедов, перший заступник Директора Бюро економічної безпеки України Тарас Щербай, заступник Генерального прокурора Максим Крим і заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Артем Шевчишен. Кравченко наголосив, що покарання за незаконне заволодіння коштами саме собою недостатнє — не менш важливо запобігати спробам легалізації такого майна.
Дискусійні питання кваліфікації за статтею 209 Кримінального кодексу України
Кравченко звернувся до практики застосування статті 209 Кримінального кодексу України («Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом»), наголосивши на потребі уніфікації підходів судів до її положень. За його словами, дискусійним залишається питання, чи будь-яке набуття, володіння, використання чи розпорядження майном, як це сформульовано в статті 209 Кримінального кодексу України, є легалізацією цього майна, а не іншою операцією з майном злочинного походження: відсутність чітких критеріїв для розмежування цих діянь призводить до неоднакових підходів судів до застосування цієї норми. Кравченко підкреслив, що обов’язковою ознакою складу кримінального правопорушення за статтею 209 Кримінального кодексу України є спеціальна мета легалізації.
Окремим дискусійним аспектом Кравченко назвав формулювання статті 209 Кримінального кодексу України в частині, за якою фактичні обставини мають свідчити про одержання майна злочинним шляхом. На його переконання, це питання тісно пов’язане зі встановленням предикатного злочину — первинного суспільно небезпечного діяння, унаслідок якого одержано доходи чи майно, що згодом стали предметом легалізації. Кравченко зазначив, що за практикою Європейського суду з прав людини відсутність окремого обвинувального вироку щодо предикатного злочину сама собою не виключає можливості притягнення особи до відповідальності за легалізацію майна, водночас це не скасовує застосування принципу презумпції невинуватості, закріпленого в Конституції України.
Стандарти доказування та законодавчі перспективи
Щодо доказування у справах про легалізацію коштів Кравченко акцентував, що стандарти доказування мають бути однаково чіткими й високими в усіх категоріях складних справ — і щодо воєнних злочинів, і щодо злочинів проти основ національної безпеки, і особливо щодо корупційних злочинів, тим більше в умовах війни. Кравченко також зауважив про необхідність удосконалення законодавства й правозастосування в напрямі чіткого визначення видів операцій з коштами, які є легалізацією, а також встановлення порогової суми коштів для кваліфікації діяння за статтею 209 Кримінального кодексу України.
Контекст форуму
У межах дискусійної панелі учасники також обговорили перспективи приєднання України до SEPA (Single Euro Payments Area) — Єдиного європейського платіжного простору. Форум «Слідкуй за грошима – нові підходи до боротьби з відмиванням коштів» об’єднав представників парламенту, виконавчої влади, судочинства, правоохоронних органів, фінансового сектору, бізнесу, експертів і міжнародних партнерів.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Повідомлено про підозру Коломойському за шахрайство та відмивання грошей за ст. 190 та ст. 209 КК України — приклад практичного застосування статті 209 Кримінального кодексу України, обговорюваної Кравченком, у резонансній справі.
- Окремі аспекти процесу доказування при судовому розгляді: суддя Павло Пархоменко — огляд стандартів доказування в кримінальному провадженні («поза розумним сумнівом» та інші), про потребу в яких казав Кравченко.
- Щодо ієрархії протилежних правових висновків суду касаційної інстанції — інституційний механізм подолання неоднакової судової практики Верховного Суду, застосовний і до проблеми уніфікації практики за статтею 209, названої Кравченком.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.