31 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мангушська центральна районна лікарня» (далі – КНП «Мангушська центральна
районна лікарня») про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Суд установив, що позивач працює на посаді завідуючого хірургічного відділення у КНП «Мангушська центральна районна лікарня» з 1978 року. З 1967 року є учасником бойових дій та має право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів. У 2020 році він скористався цією відпусткою, але відповідач у наданні грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки за попередні
роки йому відмовив. Позивач вважав, що відповідач порушив його право на нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні
додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 до 2019 роки.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
З огляду на роз ’яснення Міністерства соціальної політики «Щодо застосування
окремих норм законодавства про відпустки» від 18 серпня 2016 року види щорічних відпусток наведені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України
«Про відпустки». До них належать: щорічна основна відпустка (стаття 6 Закону),
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена статтею 16-2 розділу III
«Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям
громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону України
«Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже,
на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.
Верховний Суд зауважив, що лише основна та додаткова щорічні відпустки, а також додаткова відпустка працівника, який має дітей або повнолітню дитину-
інваліда з дитинства підгрупи А І групи, підлягають поділу на частини та грошовій
компенсації.
Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена.
Отже, законодавство не передбачає можливості заміни зазначеної додаткової
відпустки грошовою компенсацією, тому є обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену окремим категоріям працівників – учасникам бойових дій.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі No 241/2229/20 (провадження No 61-12287св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107140730.