За відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.
16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 за позовом Особа_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи — Особа_2, про визнання неправомірними дій та зобов’язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704». Вказаними змінами було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Позивач вказував, що відповідач застосував розрахункову величину для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням у фіксованій величині – 1 762,00 грн, яка фактично є розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, якому вже надано оцінку судом у справі № 826/9052/18.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України під час прийняття Постанови № 481, а пункт 2 цієї постанови — протиправним і нечинним. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів у твердій фіксованій сумі. На їхнє переконання, визначення такої величини в розмірі 1762 грн суперечило Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII) і Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( далі – Закон № 1774-VІІІ).
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що зміст пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень Постанови № 704 (зокрема, пункту 4). У жодному з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону № 794-VII.
Окрім цього, за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 640/33771/20 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, передбачено, що питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Тобто, саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом № 2011-ХІІ. При цьому, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим, прирівняним до них осіб. Під «порядком» розуміється, що Кабінету Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення нарахування грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Під «складовими грошового забезпечення» слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.
Отже, колегія суддів констатує, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.
Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Кабінету Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили – Закону № 1774-VІІІ.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138315468
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.