І адвокати і поліція і судді – усі пліч о пліч стали на захист: Голова Ради адвокатів Рівненської області Сергій Удовиченко

24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабну війну проти України, в зв’язку з чим на всій території України був запроваджений воєнний стан. Як війна вплинула на адвокатів в інших регіонах, і як вони зустріли виклики збройної агресії, ми запитали у Голови Ради адвокатів Рівненської області Сергія Удовиченко.

  • Ви пам’ятаєте, як особисто для Вас почалася відкрита російська агресія 24 лютого? Якими були Ваші перші дії? Які дії Ви вчинили, як Голова Ради адвокатів?

Мені важко пригадати 24 лютого, тому що то був справжній шок. Мало того, що перед тим велася певна інформаційна політика, що росія нападати не буде. В тому числі і з боку органів державної влади, Офісу Президента, і сам Президент про це говорив. Хоча в повітрі певне напруження й було, але я не міг подумати, що агресія почнеться.

Спершу, я поїхав в офіс. Вже почався відтік людей з тих регіонів, які потрапили під окупацію. Почалися певні комунікації з адвокатами, тому що основний потік біженців якраз був в сторону західних кордонів. Ми налагоджували шляхи адвокатам, в першу чергу. Звичайно, можна подивитися шлях у Google, але тоді усі шляхи були заблоковані, забиті; одна наша колега їхала 40 годин з Харкова до Хмельницького. Були проблеми з пальним, проблеми з харчуванням, проблеми з найнеобхіднішим, і ми займалися забезпеченням та підтримкою адвокатів-біженців.

  • Як війна змінила роботу адвокатури та Ради адвокатів Рівненської області?

Рада адвокатів Рівненщини жодного дня не припиняла свою діяльність. Ми не пропустили жодного засідання, приймалися звіти стажистів. Вирішувались питання у тому числі і допомоги ЗСУ, і допомоги адвокатам. Люди приходили, їм потрібно будо надавати допомогу, тому Рада працювала, хтось постійно був на робочому місці.

  • Багато адвокатів з України знайшли собі притулок у Рівненській області?

Наша область стала транзитом. Більшість людей відправлялася далі, ближче до кордону та в інші області – Закарпатську, Чернівецьку, Івано-Франківську. У Рівненській області небагато зупинялося адвокатів. Ми намагалися допомагати людям, які їхали транзитом, наші адвокати надавали свої помешкання для тимчасового проживання, ми забезпечували харчуванням, речами першої необхідності. Люди перебували пару днів, відпочивали й рухалися далі. Так, щоб в Рівному залишалися, то небагато людей, може десь близько десяти адвокатів. Але в той час, робота стала у всіх, і рівненські адвокати не стали виключенням. Були адвокати, які стали біженцями, переїхали до Польщі, Словаччини, у Великобританію, Італію, Іспанію. Тобто, фактично адвокатура не працювала у перші місяці. Усі займалися або волонтерством, або допомогою Збройним силам, організацією оборони і забезпеченням правопорядку у місцях. Адвокати і патрулювали разом із працівниками поліції і Національної гвардії. Якщо Ви пам’ятаєте, у той час розставляли мітки, треба було ці мітки знаходити та замальовувати, адвокати теж приймали у цьому участь.

Але роботи, як такої не було, тому що стало все. Суди не працювали. Певно, єдина адвокатська діяльність, яка здійснювалась – робота по безоплатній правовій допомозі.

  • А з тими колегами з Вашої області, які стали вимушеними біженцями, Ви підтримуєте зв’язок?

Постійно зв’язок підтримували. Крім того, ми налагоджували зв’язки із органами адвокатського самоврядування тих країн, в яких вони перебували, зокрема у Польщі. У нас дуже багато адвокатів виїхали у Польщу зі своїми сім’ями. Потрібно відмітити, що поляки дуже тепло зустріли наших адвокатів, навіть з часом надавали їм робочі місця, намагалися працевлаштувати. Адвокатську діяльність вони там не здійснювали, але, наприклад, правову допомогу вони надавали переселенцям і біженцям. Вони працювали у волонтерських пунктах, в кол-центрах. Наприклад, коли наші громадяни зверталися за правовою допомогою вони роз’яснювали певні питання правові, пов’язані з перебуванням на території, зокрема, Польщі.

Нещодавно ми спілкуватися з іноземцями – діти у Європі не можуть самі без батьків пересуватися, а наші діти звикли з 14-16 років пересуватися самостійно. Тому були випадки, коли зупиняли дітей, розміщували їх у певні ювенальні установи, і потім були питання, чи належним чином батьки здійснюють свої обов’язки. Крім того, до кола юридичної допомоги, яку надавали наші колеги входило отримання документів у Європі, працевлаштування, отримання пільг. Але й були випадки, коли адвокати займалися безпосередньо професійною діяльністю.

  • А є випадки, що Ваші колеги з Рівненщини зі зброєю в руках захищають Україну у складі ЗСУ чи ТРО?

Звичайно. На сьогоднішній день 35 осіб перебувають у лавах Збройних сил України. Я не стверджуватиму, що це вичерпний перелік, це тільки ті, хто надали інформацію у Раду адвокатів Рівненської області.

  • А Ви надаєте підтримку їхнім родинам, та яка це підтримка?

Звичайно, ми надаємо таку допомогу. У нас було прийняте рішення Ради адвокатів Рівненщини про надання допомоги тим особам, які мобілізуються, призиваються до ЗСУ, ми надаємо допомогу за їхньою заявою.

  • Ми розпочали серію наших інтерв’ю зі спілкування з пані Ганною Лазарчук, яка стала головою Опікунської ради при Національній асоціації адвокатів України. Вона, до речі працює у Вашій області…

Ганна Лазарчук – це взагалі особлива людина! Незвичайна! Сама вона з Бахмута. Її батьки і бабуся і родичі з Бахмута. До речі, вона і досі допомагає людям, які перебувають там – своїм знайомим, друзям, тим хто до неї звертається. Наскільки я знаю, вона опікується допомогою багатьом людям, підтримує зв’язок з тими, хто там ще залишився, всіляко допомагає. Знаю такі випадки, коли вона евакуйовувала людей. Вона представник адвокатів Рівненщини у Раді адвокатів України. З нею ми співпрацюємо і з Опікунською радою. Наприкінці минулого року 18 наших адвокатів, які віком 70 років і більше отримали матеріальну допомогу від Опікунської ради.

  • Як зараз, під час війни, відбувається співпраця між адвокатурою та правоохоронними органами, судами? Чи є тиску на адвокатів з їх сторони?

З боку судів тиску на адвокатів у нас ніколи не було. Як складаються стосунки? Наприклад, коли почалися ракетні удари по електростанціях, енергетичних об’єктах і пропадало світло, і відповідно, пропадав Інтернет, виникали складнощі у здійсненні діяльності. То голова апеляційного суду загальної юрисдикції, його заступники надавали одне з приміщень суду, яке обладнане генератором і яке постійно обігрівається і має електроенергію, щоб адвокати могли його використовувати при потребі у своїй діяльності. Була з їхнього боку така ініціатива. Взагалі з усіма судами та з поліцією у нас хороші робочі стосунки. Війна об’єднала усіх. Активність поліції зараз направлена на оборону, на здійснення правопорядку, і адвокати і поліція і судді усі пліч о пліч стали на захист. Звісно, правоохоронцями проводяться деякі заходи, приїжджають до адвокатів, але щоб такий тиск був, я такого не скажу, на сьогоднішній день такого немає.

  • Чи надаєте Ви підтримку Вашим колегам, які опинилися у скрутному становищі через російську агресію та не можуть працювати?

Така підтримка надається. Але це не пов’язано з війною і не є новиною для нас. Кожного року, напередодні Дня адвокатури ми виділяємо кошти нашим ветеранам адвокатури. Це багаторічна традиція. Наприклад, коли почався ковід ми теж допомагали, привозили продукти харчування, маски, усе необхідне. Почалася війна – адвокати наші їздили у місто Люблін декілька раз, тому що у нас гарні стосунки із Радою адвокатів Любліна, привозили звідти гуманітарну допомогу, яку розподіляли між адвокатами, у тому числі між адвокатами похилого віку. Привозили продукти харчування, медичні препарати. Інформація про можливість надання допомоги розміщувалася на сайті Ради адвокатів Рівненської області, а до старших колег адвокати самі їздили, наш молодіжний рух дуже активно працював. Тобто адвокати самі приїжджали на своїх машинах, розвозили пакети з допомогою.

  • Ви сказали про зв’язки із адвокатурою Любліну. Тобто іноземні адвокати активно допомагають своїм українським колегам?

Так, наприклад мав би настати блекаут, але нам з Любліна, крім гуманітарної допомоги передали потужний генератор, щоб у Раді адвокатів було світло і Інтернет. Передавали багато речей – він бинтів і консервів до дитячого харчування, спальних мішків і одягу. Відчувалася велика підтримка. Це крім того, що вони ще допомагали адвокатам-біженцям. Колосальна підтримка.

  • На Вашу професійну думку – чи є у громадян у майбутньому шанси на відшкодування понесених втрат в результаті війни?

Я Вам скажу, що шанси завжди є, і завжди є перспектива. Наскільки це близька перспектива? На сьогоднішній день немає механізму і немає інструментів. І вже зараз виникають, наприклад, питання черговості надання цієї допомоги. Як визначити, кому у першу чергу надавати? Дітям, багатодітним сім’ям? Хтось машину втратив, хтось бізнес втратив, хтось житло втратив. Яким категоріям у першу чергу надавати допомогу? Друге питання – а що надавати, з чого буде надаватися ця підтримка? З того майна, яке сьогодні буде націоналізовано? Для того, щоб надати якусь допомогу потрібно зрозуміти розмір збитків. Для цього треба провести велику роботу і вона сьогодні робиться, наскільки я знаю. Збирається інформація, формуються списки, проводяться експертні роботи, органи місцевого самоврядування складають певні довідки. Як скоро це буде? Я не можу сказати. Також треба розуміти, що не усі території ще звільнені. А головне, звідки брати гроші? Зрозуміло, що і держава, і суспільство, і наші закордонні партнери будуть вживати усіх заходів і надавати допомогу, але сказати, що людина яка мала великий будинок, отримає відповідну допомогу, щоб його відновити – дуже важко.

Наприклад, після Другої світової війни були репарації. Але я знаю випадки, коли на Волині деякі родини почали отримувати відшкодування за те, що вони перебували у концтаборах, тільки на початку 2000-х років. Тому, це дуже складне питання. Я вірю, що допомога буде, але у якій перспективі та у яких розмірах, невідомо.

  • Ми багато говорили про допомогу адвокатам, а чи є у Вас можливість надавати допомогу територіальної обороні, ЗСУ?

Звичайно, й ми її надавали. Коли ми отримували гуманітарну допомогу з тієї ж Польщі, частину ми завжди спрямовували нашим військовим, зокрема тим адвокатам, які захищають нашу країну. Це і спальники, плитоноски, аптечки, медичні препарати, турнікети, одноразовий посуд тощо. Крім цього постійно переводимо кошти. Наскільки є можливість, настільки ми допомагали, допомагаємо і будемо допомагати.