Європейський суд з прав людини рішенням від 8 вересня 2026 року у справі CASE OF ALEXANDROS SAVVAS v. GREECE (заява № 27153/20, Третя секція) одноголосно встановив порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) щодо грецького судді, якого дисциплінарна рада тимчасово відсторонила від здійснення правосуддя на три місяці за три позасудові заяви на адресу колег-суддів. Суд визнав, що національні органи не навели достатніх і належних підстав для такого втручання у право заявника на свободу вираження поглядів і не встановили справедливого балансу між захистом авторитету й неупередженості судової влади та правом судді відповісти на публічну критику з боку колег.
Обставини справи
Заявник — суддя, кандидатуру якого Вища рада суддівського корпусу Греції рішенням № 71/2018 не рекомендувала до підвищення. Під час розгляду апеляційної скарги заявника на пленарному засіданні Касаційного суду 18 червня 2018 року кілька суддів-колег виступили з критичними зауваженнями на його адресу; зокрема, суддя, позначений у рішенні ЄСПЛ ініціалами M.A., публічно розповів про інцидент за участю заявника і працівника канцелярії суду, що стався 7 червня 2017 року.
У відповідь заявник склав три письмові заяви позасудового характеру, які вручив через судового виконавця (з дотриманням формальної процедури вручення) трьом суддям — M.A., E.P. та Th.K. — з копією повідомлення до Міністра юстиції. У заявах він оскаржував версію подій, викладену суддею M.A., та висловлював незгоду з критичними виступами колег на його адресу під час засідання 18 червня 2018 року.
За цими заявами проти заявника відкрили дисциплінарне провадження за статтями 90 та 91 §§ 1, 2(d) Закону № 1756/1988 (Кодекс про судоустрій і статус суддів). Семичленна дисциплінарна рада рішенням № 158/2019 наклала на заявника дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя строком на три місяці; один із членів ради висловив окрему думку на користь менш суворого стягнення — штрафу. Заявник оскаржив це рішення, однак дев’ятичленна дисциплінарна рада рішенням № 12/2020 залишила стягнення в силі.
Позиція Суду
Суд визнав статтю 10 Конвенції застосовною до обставин справи та встановив, що накладення дисциплінарного стягнення становило втручання у право заявника на свободу вираження поглядів. Суд відхилив аналогію з попередніми справами, в яких дисциплінарна відповідальність судді визнавалася виправданою через неналежне виконання власне суддівських обов’язків, а не через висловлювання як такі (Harabin v. Slovakia — обидва рішення щодо прийнятності, Augustė v. Lithuania, Simić v. Bosnia and Herzegovina), — оскільки в цій справі підставою санкції були саме заяви заявника, а не спосіб здійснення ним правосуддя.
Оцінюючи характер заяв, Суд дійшов висновку, що вони становили оціночні судження, які спиралися на достатню фактичну основу — виклад заявником власної версії події 7 червня 2017 року та незгоду з характеристиками, наданими колегами під час засідання 18 червня 2018 року, — застосувавши підхід, сформульований у справі Guz v. Poland. Суд також узяв до уваги, що зміст заяв не стосувався здійснення заявником правосуддя чи оцінки суддівських рішень, а був відповіддю на публічні висловлювання колег, зроблені ними в офіційній якості, — а відповідь на критику з боку колег, за практикою Guz v. Poland, залишається в межах допустимих меж взаємної професійної критики між суддями.
Істотним для висновку Суду стало те, що, попри вручення заяв через судового виконавця та повідомлення Міністра юстиції, заяви не набули публічного розголосу — Суд застосував тут підхід зі справи Matalas v. Greece, за яким формальне вручення документа через судового виконавця, саме собою, не прирівнюється до оприлюднення заяви. Суд встановив, що національні органи не оцінили належним чином співмірність суворості накладеного стягнення — тримісячного відсторонення від здійснення правосуддя — із бездоганною попередньою репутацією заявника та відсутністю в нього дисциплінарної історії. Окремо Суд наголосив на стримувальному ефекті (chilling effect), який таке стягнення справляє на готовність суддів публічно відповідати на критику з боку колег, послався на підходи у справах Kudeshkina v. Russia та Baka v. Hungary [GC]. На цій основі Суд дійшов висновку, що втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві» у значенні статті 10 § 2 Конвенції, і визнав порушення.
Справедлива сатисфакція
Суд присудив заявнику 5211,15 євро матеріальної шкоди, 6000 євро моральної шкоди та 1000 євро компенсації судових витрат.
Значення для української практики (аналітична позиція)
Рішення становить інтерес для оцінки меж дисциплінарної відповідальності суддів за публічні та позасудові висловлювання і в українському контексті, де підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а порядок розгляду — Вищою радою правосуддя. Підхід ЄСПЛ, за яким дисциплінарний орган зобов’язаний окремо оцінювати: (і) чи стосується висловлювання судді здійснення ним правосуддя, чи є відповіддю на критику з боку колег; (іі) чи мало висловлювання достатню фактичну основу для кваліфікації як оціночне судження; (ііі) чи домірна суворість санкції характеру діяння та репутації судді, — може бути релевантним орієнтиром при оцінці українських дисциплінарних справ, порушених за скаргами на висловлювання суддів, включно з тими, що розглядаються дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Свобода слова суддів обмежена авторитетом судової системи: PANIOGLU v. ROMANIA — інша справа ЄСПЛ про межі свободи вираження поглядів судді, безпосередньо процитована в рішенні у справі Savvas (§ 52) як приклад підвищених вимог стриманості до суддів; у Savvas Суд, на відміну від Panioglu, дійшов висновку про непропорційність втручання.
- Про публічні висловлювання судді на захист верховенства права — суддя ВП ВС Костянтин Пільков — аналіз еволюції підходів до публічних висловлювань суддів і питання, чи є стриманість суддів абсолютним обов’язком, тематично суміжний з питанням меж свободи вираження поглядів судді, розглянутим у справі Savvas.
- Особливості застосування Вищою радою правосуддя висновків ЄСПЛ відносно скаржника, судді та держави у дисциплінарних провадженнях — огляд того, як Вища рада правосуддя застосовує висновки практики ЄСПЛ у дисциплінарних провадженнях щодо суддів, релевантний для оцінки того, як подібний підхід міг би застосовуватися до українських дисциплінарних справ за висловлювання суддів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.