Конституційний Суд України 11 вересня 2026 року оприлюднив Рішення № 11-р(І)/2026 (Перший сенат, суддя-доповідач Ольга Совгиря), ухвалене 10 вересня 2026 року за конституційною скаргою голови громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук.
Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, статтю 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення (адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) та статтю 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (обов’язок співпрацювати з Уповноваженим).
Водночас у мотивувальній частині Суд сформулював межу застосування цих норм: обов’язок громадських об’єднань відповідати на звернення громадян і підлягати контролю Уповноваженого поширюється не на всі такі об’єднання, а лише на ті з них, що мають публічний характер діяльності. Це не визнання неконституційності оспорюваних норм, а їх звужувальне конституційне тлумачення.
Обставини справи
Конституційну скаргу розглянуто у справі № 3-165/2024(335/24). За текстом рішення, у провадженні щодо ймовірного порушення головою Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук вимог Закону України «Про звернення громадян» Секретаріат Уповноваженого 12 жовтня 2023 року звернувся до організації з проханням поінформувати про результати розгляду двох звернень громадянина, поданих у січні та вересні 2022 року. Після того як цей лист залишили без реагування, представник Уповноваженого 15 листопада 2023 року попередив організацію, що відмова від співпраці з Уповноваженим тягне відповідальність згідно з чинним законодавством. Секретаріат Уповноваженого 22 січня 2024 року склав щодо Матвійчук О.В. протокол про адміністративне правопорушення за невиконання законних вимог представника Уповноваженого і скерував матеріали до Печерського районного суду міста Києва. Печерський районний суд постановою від 15 квітня 2024 року визнав Матвійчук О.В. винною за статтею 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення і призначив штраф у розмірі 1 700 гривень; Київський апеляційний суд постановою від 18 липня 2024 року залишив цю постанову без змін, послався, зокрема, на статтю 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
У конституційній скарзі заявник обстоював позицію, за якою повноваження Уповноваженого щодо парламентського контролю за дотриманням права на звернення обмежені вимогами статті 40 Конституції України і поширюються виключно на суб’єктів владних повноважень, а застосування оспорюваних норм до громадського об’єднання є, зокрема, невиправданим втручанням у свободу об’єднань. Заявник просив перевірити оспорювані норми на відповідність частині другій статті 3, частині першій статті 8, статті 19, частині першій статті 36, частині першій статті 55, частині другій статті 61, статтям 101, 129 Конституції України. Конституційний Суд у рішенні (пункт 3 мотивувальної частини) визнав застосовними для цілей розгляду справи лише частину другу статті 3, частину першу статті 8, статтю 19, частину першу статті 36, статтю 40 та статтю 101 Конституції України, а частину першу статті 55, частину другу статті 61 і статтю 129 Конституції України визнав незастосовними в цій справі.
Правова кваліфікація
Чинні норми — стаття 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стаття 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР — у своєму тексті прямо не обмежують коло громадських об’єднань, зобов’язаних співпрацювати з Уповноваженим та відповідати на звернення громадян, залежно від характеру діяльності цих об’єднань чи джерела їх фінансування.
Конституційний Суд у мотивувальній частині рішення (підпункт 8.4) констатував: «обов’язок надавати відповідь на звернення громадян може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності». В іншому ключовому положенні (підпункт 8.5) Суд зазначив: «контроль за реалізацією права на звернення громадян до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим», оскільки метою діяльності таких об’єднань є здійснення та захист власних прав і свобод, а також задоволення суспільних інтересів на засадах добровільності та самоврядності.
Критерій «публічного характеру діяльності» рішення розкриває конкретно (підпункт 7.3): громадськими об’єднаннями з публічним характером діяльності є ті, що отримують фінансову підтримку за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, та/або ті, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, зокрема надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг. Це усталена для конституційного судочинства техніка конституційно-конформного тлумачення: норма залишається чинною і формально відповідає Конституції, але Суд звужує (конкретизує) коло суб’єктів чи ситуацій, до яких вона застосовна, — подібний підхід Конституційний Суд застосував раніше й у рішенні № 9-р(ІІ)/2026 від 21 липня 2026 року щодо застави понад звичайні межі, визнавши відповідну норму Кримінального процесуального кодексу України конституційною, але встановивши обов’язковий стандарт її застосування судами.
Обґрунтовуючи цю межу, Суд також послався на Спільні керівні принципи Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ та Венеційської Комісії щодо свободи об’єднань, ухвалені Венеційською Комісією на 101-му пленарному засіданні 12–13 грудня 2014 року, CDL-AD(2014)046 (пункт 228): нагляд і контроль за об’єднаннями повинні мати чітку правову основу, бути пропорційними законним цілям і не повинні бути суворішими за нагляд, здійснюваний щодо приватних комерційних структур, а втручання у внутрішнє управління об’єднанням чи змушування узгоджувати цілі й діяльність з державною політикою є неприпустимим. Це доктринальна позиція органу Ради Європи, використана Конституційним Судом як допоміжне джерело тлумачення, а не текст обов’язкової для України міжнародно-правової норми.
У резолютивній частині мотивування (пункт 9) Суд прямо зазначив межу власного втручання: оскільки підставою для відкриття провадження було застосування оспорюваних норм в остаточному судовому рішенні у справі заявника, Конституційний Суд «здійснює конституційний контроль лише в межах предмета конституційної скарги та не вбачає підстав для визнання статті 188-40 Кодексу і статті 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” такими, що суперечать Конституції України». Іншими словами, рішення не містить окремого висновку про те, чи підпадає сам Центр громадянських свобод під сформульований критерій публічного характеру діяльності, — це питання факту, вирішення якого рішення залишає для подальшого правозастосування.
Чому це важливо
Рішення встановлює конституційну межу державного контролю над громадянським суспільством: воно прямо впливає на практику застосування Закону України «Про звернення громадян», обсяг повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо громадських об’єднань і підстави адміністративної відповідальності керівників таких об’єднань за статтею 188-40 КУпАП.
Принципово, що Конституційний Суд не визнав жодну з оспорюваних норм неконституційною, — йдеться саме про звужувальне конституційне розуміння меж їх застосування: контроль Уповноваженого залишається виправданим щодо громадських об’єднань з публічним характером діяльності або тих, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів, і саме до цього кола має обмежуватися практика застосування обох статей після цього рішення.
Читайте також на ADVOKAT POST
- КСУ визнав конституційною можливість застави понад законні межі, але зобов’язав суди обґрунтовувати кожен її складник, щоб вона не перетворювалася на приховане тримання під вартою — той самий прийом конституційно-конформного звужувального тлумачення, застосований Конституційним Судом раніше в іншій справі.
- Право громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб — межі процесуальної правосуб’єктності громадських об’єднань, суміжні з питанням про межі їх публічно-правових обов’язків, розглянутим у цій справі.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.