11 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання в частині недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною
власністю подружжя та визнання права власності.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову через недоведеність належними та допустимими доказами
позивачем, що передані ОСОБА_2 кошти використані для придбання спірного майна.
Під час розгляду справи у Верховному Суді надійшла заява представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди, за умовами якої сторони домовились, що ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог у даній справі у повному обсязі; положень щодо врегулювання майнових прав сторін мирова угода не містить.
Вивчивши доводи заяви про затвердження мирової угоди, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть
вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Таким чином, мирова угода укладається щодо прав і обов’язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 208 ЦПК України виконання мирової
угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією
угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними (пункт 1 частини п’ятої статті 207 ЦПК України).
Мирова угода не містить положень щодо зобов’язань врегулювання майнових
вимог сторін, у зв’язку з чим не може бути затверджена судом касаційної інстанції, оскільки мирова угода за своєю правовою природою є волевиявленням сторін, втручатися в яке суд не має повноважень.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі No 461/56/20 (провадження No 61-16130св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553593.