12 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за скаргою ОСОБА_3 на дії (бездіяльність) посадової особи органу державної виконавчої служби, директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні
No 45340170.
Ухвалою суду першої інстанції скаргу задоволено частково. Додатковою ухвалою районного суду стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_3 судові
витрати на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_3 оскаржив до апеляційного суду судові рішення, ухвалені судом першої
інстанції, зокрема, в частині незазначення районним судом в резолютивній частині ухвал строку та порядку набрання ними законної сили.
Постановою апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_3 на зазначені судові
рішення залишено без задоволення, а оскаржувані ухвали залишено без змін.
Апеляційний суд зробив висновок, що відповідно до статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не встановлено законом. Оскільки відповідно до пунктів 13, 27 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат; розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, то суд першої інстанції, зазначивши у резолютивній частині ухвали від 22 грудня 2020 року те, що ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована, не допустив порушення вимог процесуального права, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Верховний Суд вважав помилковим такий висновок апеляційного суду, з огляду на таке.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі No 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі No 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі No 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі No 519/2-5034/11).
Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду,
прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи,
яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної
частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким
керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (частина перша статті 260 ЦПК України).
Зазначення строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження є обов’язковим елементом резолютивної частини ухвали суду, а тому незазначення в судовому рішенні строку і порядку набрання ним законної сили не є опискою у розумінні частини першої статті 269 ЦПК України та не може бути виправлено судом (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі No 761/13085/14-ц).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи,
розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (стаття 261 ЦПК України).
Тлумачення змісту статті 261 ЦПК України з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що у частині першій статті 261 ЦПК України
передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановляються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченими
для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті
460, 479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає; ухвала суду за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 451 ЦПК України) набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України. Нормами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не встановлено іншого порядку набрання законної сили ухвалами, які постановляються за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; додаткова ухвала суду про стягнення судових витрат за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 451 ЦПК України) набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України.
Посилаючись на наведене, Верховний Суду зазначив, що у справі, що переглядається суд першої інстанції в додатковій ухвалі, не визначивши у її резолютивній частині строк і порядок набрання ухвалою законної сили, не дотримався вимог статті 260 ЦПК України, а апеляційний суд не врахував, що згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної
частин, тому помилково не змінив вказану ухвалу в указаній частині шляхом
доповнення її резолютивної частин.
На думку Верховного Суду, суди не врахували, що стаття 261 ЦПК України
встановлює загальне правило для всіх судових рішень, які постановляються у формі ухвал, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Нормами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не встановлено іншого порядку набрання законної сили ухвалами, які постановляються за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції і додаткова до неї ухвала були проголошені в судовому засіданні, а тому
вони набрали законної сили негайно після їх проголошення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зробив висновок, що є підстави для скасування постанови апеляційного суду в частині залишення без змін ухвал суду першої інстанції з наведених обставин, зміни та доповнення резолютивних
частин ухвал суду першої інстанції щодо визначення порядку набрання ними законної сили.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі No 761/13085/14 (провадження No 61-6496св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108456040.