Спеціальний порядок проведення обшуку щодо адвоката та повідомлення йому про підозру має імперативний характер, а розширене тлумачення повноважень органів прокуратури може створювати загрозу незалежності адвокатури. До такого висновку дійшли українські науковці у дослідженні, оприлюдненому 10 вересня 2026 року.
У №81 «Наукового вісника Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція» опубліковано статтю доктора юридичних наук, професора Олександра Дубинського, доктора юридичних наук, професора Надії Бортник та кандидата юридичних наук, доцента Катерини Дубової «Проведення обшуку та повідомлення про підозру адвокату: проблеми дотримання гарантій адвокатської діяльності та межі повноважень спеціалізованої прокуратури у сфері оборони». Статтю прийнято до друку 15 липня, а офіційно оприлюднено 10 вересня 2026 року.
Автори звертають увагу на одну з найбільш чутливих проблем кримінального процесу — межі втручання держави у професійну діяльність адвоката. Йдеться насамперед про обшуки, вилучення інформації та повідомлення адвокату про підозру.
Гарантії адвоката — не особистий привілей
У дослідженні наголошується: спеціальні процесуальні гарантії встановлено не для створення привілейованого становища адвоката. Їх призначення — забезпечити право клієнта на професійну правничу допомогу, збереження адвокатської таємниці та незалежність захисника від тиску органів розслідування.
Автори прямо пов’язують незалежність адвокатури з реалізацією статті 59 Конституції України та правом особи на справедливий суд.
Цей підхід відповідає статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вона, серед іншого, забороняє втручання у здійснення адвокатської діяльності, гарантує адвокатську таємницю та встановлює спеціальну процедуру проведення слідчих дій щодо адвоката.
Хто може ініціювати обшук адвоката
Пункт 3 частини першої статті 23 Закону встановлює особливу вимогу. Якщо слідча дія щодо адвоката може проводитися лише з дозволу суду, відповідне судове рішення має бути ухвалене за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або міста Севастополя.
Крім того, при обшуку житла чи іншого володіння адвоката або приміщення, де він здійснює адвокатську діяльність, слідчий суддя повинен конкретизувати речі й документи, які дозволено відшукати або вилучити. Під час такої процесуальної дії, за загальним правилом, має бути присутній представник ради адвокатів регіону.
Науковці наголошують, що обшук адвоката особливо небезпечний з погляду можливого доступу правоохоронців до інформації інших клієнтів, яка не має жодного стосунку до кримінального провадження. Саме тому вимоги до такого втручання мають застосовуватися особливо суворо.
А повідомити адвоката про підозру може не будь-який прокурор
Аналогічний підхід законодавець застосував до повідомлення адвокату про підозру.
Пункт 13 частини першої статті 23 Закону визначає, що це може бути зроблено виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, Києва чи Севастополя. Спеціальний порядок кримінального провадження щодо адвоката також закріплено главою 37 КПК України.
Саме навколо цього виникає питання, якого автори дослідження торкаються окремо: чи має керівник спеціалізованої прокуратури у сфері оборони самостійне право реалізовувати ці виняткові повноваження щодо адвоката?
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони: де проходить межа
Автори статті звертають увагу, що стаття 23 Закону про адвокатуру не називає керівників спеціалізованих прокуратур у сфері оборони серед суб’єктів, яким прямо надані відповідні повноваження. На цій підставі вони застерігають від розширеного тлумачення спеціальної норми.
Водночас тут існує важливий юридичний нюанс.
Закон «Про прокуратуру» дозволяє Генеральному прокурору створювати спеціалізовані прокуратури, зокрема на правах обласних прокуратур. У нормативних актах Офісу Генерального прокурора спеціалізовані прокуратури у сфері оборони також прямо поділяються на ті, що діють на правах обласних та окружних прокуратур.
Тому питання не зводиться лише до назви посади. Фактично виникає колізійне питання: чи означає статус спеціалізованої прокуратури «на правах обласної» автоматичне набуття її керівником тих виняткових повноважень, які Закон про адвокатуру прямо закріплює за прокурором області.
Позиція авторів дослідження полягає в тому, що у сфері спеціальних гарантій адвокатської діяльності таке розширене тлумачення є неприпустимим, оскільки порядок проведення обшуку та повідомлення адвокату про підозру має імперативний характер.
Саме цей аспект, очевидно, може мати практичне значення для оцінки допустимості доказів і законності процесуальних рішень у конкретних кримінальних провадженнях.
Обшуки адвокатів під час війни почастішали
У статті також наведено статистику з попереднього наукового дослідження щодо стану дотримання професійних гарантій в умовах воєнного стану.
За три квартали 2023 року було зафіксовано 303 повідомлення про обшуки та затримання адвокатів, 311 виїздів представників рад адвокатів регіонів та 46 випадків проведення таких заходів без повідомлення відповідної ради адвокатів регіону. Автори також зазначають, що за дев’ять місяців 2023 року кількість повідомлень про обшуки й затримання перевищила відповідні показники за повні 2021 та 2022 роки.
Серед проблем воєнного часу дослідники називають також вручення повісток адвокатам безпосередньо під час слідчих дій або судових засідань та випадки ототожнення адвоката з його клієнтом.
ЄСПЛ: обшук адвоката потребує особливих гарантій
Автори посилаються і на практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи Smirnov v. Russia та Buck v. Germany, у контексті необхідності посиленого захисту професійної таємниці під час втручання держави в діяльність адвоката.
Для України це питання вже має і власний конвенційний вимір. У справі «Рєзнік проти України» ЄСПЛ детально аналізував українські гарантії під час обшуку адвоката і звернув увагу на те, що національне законодавство спеціально обмежує коло високопосадовців прокуратури, які можуть звертатися за дозволом на такий обшук, а також передбачає участь представника адвокатського самоврядування.
Кримінальне провадження як засіб тиску
Окремо дослідники констатують, що у правозастосовній практиці трапляються випадки використання кримінального переслідування адвоката як засобу тиску або дискредитації.
Серед системних проблем вони виокремлюють формальний підхід до гарантій адвокатської діяльності, розширене трактування повноважень прокуратури, недостатній судовий контроль і використання механізмів кримінального процесу для тиску на адвокатуру.
На думку авторів, дозвіл суду на обшук адвоката не повинен перетворюватися на формальність. Судове рішення має ґрунтуватися на достатніх доказах, конкретизувати межі втручання та враховувати, що під час обшуку може бути отримана конфіденційна інформація не лише самого адвоката, а й необмеженого кола його клієнтів.
Науковці пропонують змінити законодавство
За підсумками дослідження автори виступають за уточнення КПК України та інших нормативних актів, щоб чіткіше визначити процедури проведення слідчих дій щодо адвокатів і усунути можливості для розширеного трактування повноважень правоохоронців.
Ключовий висновок дослідження полягає в тому, що ефективність розслідування не може досягатися шляхом послаблення гарантій адвокатури. Невиправдане розширення повноважень прокуратури щодо адвокатів, на думку науковців, загрожує вже не лише правам конкретного адвоката, а незалежності адвокатури як інституту та праву його клієнтів на справедливий суд.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.