Під час онлайн-трансляції у Вищій школі адвокатури на тему “Питання участі захисника у кримінальному провадженні”, Гловюк Ірина, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання “Barristers”, розповіла про оцінку ефективності захисту у практиці Верховного Суду.
Коли мова йде про ефективність захисту, то ця вимога ґрунтується не тільки на положеннях національного законодавства, а і на положеннях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ. Визнаним на рівні практики ЄСПЛ є те, що право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення на ефективний захист з боку адвоката становить одну з основоположних засад справедливого судового розгляду.
Разом з тим, саме призначення не забезпечує ефективної юридичної допомоги, оскільки адвокат, призначений з метою надання безоплатної правової допомоги може померти, серйозно захворіти, бути позбавленим змоги діяти протягом тривалого періоду або ухилятися від виконання своїх обов’язків. Якщо органи влади отримують повідомлення про це, то повинні замінити його або змусити його виконувати своє завдання.
Раніше ЄСПЛ уже постановляв, що призначення захисника саме по собі необов’язково вирішує питання відповідності вимогам підпункту «c» пункту 3 статті 6. Просте призначення захисника не забезпечує ефективного захисту, оскільки такому захиснику можуть перешкоджати у виконанні його обов’язків, або ж він може ухилятися від їх виконання. Якщо національні органи повідомляються про існування такої ситуації, вони повинні або замінити захисника, або зобов’язати його чи її виконати ці обов’язки.
Тим не менш, держава не може нести відповідальності за кожен недолік у роботі захисника призначеного з метою надання юридичної допомоги, або обраного обвинувачуваним. Незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела.
ЄСПЛ нагадав, що незважаючи на важливість довірчих стосунків між адвокатом і його клієнтом, право обирати власного захисника не може вважатися абсолютним. Надання правової допомоги неминуче стає об’єктом певних обмежень за умов, коли вона є безоплатною, а також коли саме суди визначають, чи вимагають інтереси правосуддя призначення обвинуваченому захисника. При призначенні захисника національні суди, безсумнівно, повинні враховувати побажання підсудного. Проте вони можуть не прийняти до уваги ці побажання, якщо існують відповідні і достатні підстави вважати, що цього вимагають інтереси правосуддя. ЄСПЛ постановив, що уникнення перерв або перенесення засідань відповідає інтересам правосуддя, що сповна виправдовує призначення захисника всупереч бажанню обвинуваченого.
Стосовно оцінки ефективності захисту в практиці Верховного Суду, то ВС визнав, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов’язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність. Тобто, в розрізі і положення національного законодавства і практики ЭСПЛ, ефективним з боку захисника є захист, коли захисник вжив усіх можливих ефективних та доречних процесуальних засобів, які не суперечать закону, для забезпечення дотримання або відновлення прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
ККС ВС неодноразово з урахуванням практики ЄСПЛ розглядав питання щодо ефективності захисту у аспекті наявності / відсутності істотного порушення вимог КПК України. При оцінці ефективності захисту у аспекті забезпечення права на захист ККС ВС враховує:
- вжиття захисником заходів щодо захисту підозрюваного, обвинуваченого (наприклад, заявлення клопотань, ознайомлення з матеріалами провадження, явка у судове засідання; подання скарг; тощо)
- наявність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо діяльності захисника
- узгодження позицій захисника та клієнта
- належність вирішення судом питання про надання неефективної правової допомоги
- виявлення підозрюваним, обвинуваченим бажання залучити іншого захисника
- наявність або відсутність скарг на дії або бездіяльність захисника