Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Судова практика: адвокат Гловюк

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження: судова практика”, Гловюк Ірина, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, ознайомила з матеріалами кримінального провадження та конвенційне право обвинуваченого мати достатні можливості для захисту.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ неодноразово давав тлумачення цього положення, у тому числі стосовно доступу до матеріалів.

Поміж засобами, які мають бути надані обвинуваченому, є можливість, з метою підготувати свій захист, ознайомлюватись із результатами слідства, накопиченими протягом усього часу його провадження.

Право на ознайомлення із матеріалами ЄСПЛ розглядає в контексті змагальності провадження. Ця змагальність означає для сторін знати і коментувати усі складові наданої доказової бази і усі зауваження, надані для того, щоб вплинути на рішення суду.

ЄСПЛ підкреслює, що стаття 6, по суті, вимагає щоб органи кримінального переслідування повідомляли захисту всі наявні у них докази, як на обвинувачення, так і на виправдання.

Питання доступу до доказів мають важливе значення, оскільки докази, про які йде мова, є доречними для справи заявника, зокрема, якщо це має важливе значення для обвинувачень, висунутих проти заявника. Це стосується випадків, коли докази використовувалися та на них покладалися для визначення винуватості заявника, або в них містилися такі відомості, які могли б дозволити заявникові реабілітуватися або зменшити покарання. Відповідні докази в цьому контексті – це не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів конкретної справи, але й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти перших.

Проте, від обвинуваченого можливо очікувати наведення конкретних підстав для його або її клопотання про доступ до доказів, а національні суди мають право перевірити обґрунтованість цих причин.

У будь-якому випадку, в системах, у яких органи прокуратури за законом зобов’язані брати до уваги факти як за, так і проти підозрюваного, процедура, за допомогою якої органи прокуратури самі намагаються оцінити, що може бути доречним до справи, а що ні, без будь-яких наступних процесуальних гарантій прав на захист, не може відповідати вимогам статті 6 § 1.

Тобто, право на розкриття необхідних доказів не є абсолютним. У певній кримінальній справі можуть бути присутні й конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захистити свідка, який може зазнати переслідування, або ж збереження у таємниці поліцейських методів розкриття злочинів, і ці інтереси необхідно врівноважити з правами обвинуваченого. У певних випадках може бути необхідно приховати від захисту певні докази, аби захистити основоположні права іншої особи або ж об’єкт особливого суспільного значення. В кожному випадку, з точки зору статті 6 § 1 правомірними є тільки ті заходи обмеження прав захисту, які є абсолютно необхідними.

Для того ж, аби гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, спричинені для захисту обмеженням його прав, повинні бути належно компенсовані у ході провадження в судових органах.

Відповідно ст. 221 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів.

У порядку ст. 221 КПК є перелік документів, які мають бути надані для ознайомлення, і на думку слідчих суддів це не зашкодить досудовому розслідуванню.

Перелік цих документів наступний:

  • всі постанови про порушення кримінальних справ, за кодексом 1960 р., а також витяг з ЄРДР за вказаним провадженням та копію постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні;
  • всі матеріали на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи (кримінальних справ), за кодексом 1960 р. (заява пояснення потерпілого, та очевидців та інш.);
  • всі пояснення та покази особа_ 2, інформація_1, в тому числі під час слідчих дій за участю інших осіб (явка з повинною, очна ставка, перехресний допит, відтворення обстановки і обставин події злочину та інш.)
  • всі матеріали на підставі яких застосовувались запобіжні заходи до особа_2 (тримання під вартою, підписка про невиїзд, особисте зобов’язання);
  • цивільний позовом та матеріали які підтверджують позов;
  • постанови слідчого про визнання потерпілого та цивільного позивача, а також про притягнення у якості обвинуваченого лише особа_2

Не може бути відмовлено в наданні для ознайомлення матеріалів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру та правова кваліфікація кримінального правопорушення. В даному випадку з огляду на специфіку кримінального правопорушення це можуть бути матеріали щодо огляду місця події, отримання доказів про ступінь тяжкості тілесних пошкоджень потерпілого, показань підозрюваного тощо.

Для реалізації права на захист до матеріалів, які мають бути надані у порядку ст. 221, слід віднести матеріали, якими обґрунтовується: повідомлення про підозру, застосування запобіжного заходу. Копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, додаються до клопотання про застосування запобіжних заходів, яке, у свою чергу, має бути вручено підозрюваному (ч. 2 ст. 184 КПК). Тому, відповідно, якщо сторона захисту бажає ознайомитися з оригіналами матеріалів, що вже надавалися підозрюваному у копіях, немає підстав відмовляти їй у цьому, адже це вже ніяк не зможе зашкодити досудовому розслідуванню. Для оцінки обґрунтованості підозри та здійснення захисту від неї підозрюваний та його захисник мають бути ознайомлені із матеріалами, якими обґрунтовується підозра, у протилежному випадку реалізація принципу змагальності та права на захист буде зведена нанівець, адже реально, не знаючи підстав підозри, підозрюваний не зможе ефективно реалізувати своє право надати усні або письмові пояснення з приводу підозри, на збирання доказів, що підтверджують версію захисту.

Під матеріалами, ознайомлення з якими може зашкодити досудовому розслідуванню, треба розуміти матеріали кримінального провадження:

  • у яких містяться дані, що можуть бути підставою для провадження негласних слідчих (розшукових) дій;
  • ознайомлення з якими може стати причиною втрати предметів і документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
  • які містять державну та іншу охоронювану законом таємницю тощо.

Висновок про те, чи може ознайомлення з матеріалами досудового розслідування завдати йому шкоди, роблять слідчий, прокурор.

Ознайомлення з окремими матеріалами прямо заборонене деякими статтями КПК України, наприклад, заборонено показувати особі, яка впізнає, зображення осіб чи речі, що підлягають впізнанню (наприклад, стст. 228, 229 КПК України). Не можуть бути наданими для ознайомлення матеріали, за якими на певний час проводяться судово експертні дослідження, оскільки вилучення їх у експерта може призвести до порушення ходу досліджень.

Визначення чітких критеріїв, які б допомогли унормувати досліджуваний аспект, неможливе, а при прийнятті процесуального рішення про надання доступу до матеріалів кримінального провадження до завершення досудового розслідування має враховуватися кожен випадок індивідуально, виходячи з наявних ризиків і слідчої ситуації під час досудового розслідування.