Право неплатоспроможності фізичних осіб по Кодексу з процедур банкрутства та фактори, що підлягають врахуванню: адвокат Василь Дерлюк

У Вищій школі адвокатурі НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему “Право неплатоспроможності фізичних осіб по Кодексу України з процедур банкрутства”, лектором якого виступив адвокат, арбітражний керуючий Василь Дерлюк.

Інститут неплатоспроможності фізичної особи почав діяти в Україні з 21 жовтня 2019 року. Мета та призначення інституту неплатоспроможності фізичної особи передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, а також релевантною судовою практикою, спрямованими на врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Разом з тим, мова йде не про будь-яких фізичних осіб, а виключно тих, які опинилися у скрутному становищі не з власної вини. Основними причинами цього можуть бути такі: втрата роботи, розлучення і необхідність надання матеріального забезпечення дітям, втрата родичів і годувальників, втрата здоров’я і як наслідок можливості займатися професійною діяльністю. Крім того, циклічний розвиток ринкової економіки передбачає як підйом, так і спад, що зачасто впливає на сімейний та особистий бюджети. Тому законодавче унормування цих правовідносин має на меті надати допомогу чесним боржникам шляхом реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги – заслужити їх списання.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ) станом на сьогодні передбачена можливість застосування до фізичних осіб-боржників таких процедур:

  1. Реструктуризація боргів боржника – застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника.
  2. Погашення боргів боржника – застосовується з метою задоволення вимог кредиторів.

Василь Дерлюк наголошує на необхідності врахування у даному аспекті приписів ч. 6 ст. 133 та ч. 1 ст. 134 КУзПБ. Зокрема, вимоги, незадоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність суд ухвалює рішення про звільнення боржника-фізичної особи від боргів.

Відповідно правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом реструктуризації, а при не результативності таких заходів – забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Право звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має як фізична особа, так і фізична особа-підприємець. Спільним у такому разі є те, що провадження як щодо фізичної особи, так і ФОП здійснюється у порядку, визначеному Кодексом для юридичних осіб, так із врахуванням особливостей, визначених книгою 4. Це передбачено статтею 113 Кодексу. Спільним також є те, що справа відкривається лише за заявою боржника, кредитори ініціювати таку справу не можуть. Відмінність полягає в особливостях правового статусу фізичної особи-підприємця і пов’язана з його реєстрацією як підприємця, і в даному випадку у разі відкриття провадження у справі вноситься відповідний запис про це, у разі закриття вноситься запис і надсилається ухвала державному реєстратору про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Досить цікавим питанням є можливість звернення до суду з колективною заявою про неплатоспроможність. Лектор з цього приводу зауважив, що Кодексом з процедур банкрутства не унормовано подання колективної заяви. Колективна заява повинна подаватися боржником в одній особі в рамках однієї справи. Оскільки право на суд не є абсолютним, воно може піддаватися певним обмеженням, дозволеним за змістом.

Наголосив Василь Дерлюк також на важливості добросовісності боржника. Так, скористатися процедурами банкрутства можна в тому випадку, якщо неможливість погашення боргу відбулася за життєвих обставин, які можуть свідчити про неплатоспроможність боржника. Разом з тим, якщо має місце свідоме ухилення від боргових зобов’язань, то в такому випадку фізична особа не зможе скористатися процедурами банкрутства. Тільки за умови добросовісності боржника інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора – стане гарантією повернення заборгованості.

Для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи мають бути наявними підстави, які вказують на неплатоспроможність боржника. Способи та засоби доведення підстав визначені законодавцем шляхом наведення у КУзПБ переліку документів, що мають додаватися до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст. Перелік підстав, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу для порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи не є вичерпним, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 115 передбачено можливість існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). Наявність відповідних підстав вирішується місцевим судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданими доказами неплатоспроможності або її загрози.

Лектор наголосив, що під час подання заяви про неплатоспроможність мають враховуватися сім факторів, а саме: сімейний стан, наявність поруки, статус підприємця, наявність утриманців, робота та зайнятість, майно і майнові права, правочини за останні три роки.

Переваги процедури банкрутства фізичної особи:

По-перше, у тому, що з відкриттям справи вводиться мораторій строком на 120 днів (зупиняється виконання грошових зобов’язань, термін виконання яких настав, зупиняється стягнення за виконавчими документами, не нараховується неустойка, не застосовується індекс інфляції).

По-друге, у випадку реструктуризації боргів є можливість зменшити розмір щомісячних платежів на законних підставах і платити протягом строку реструктуризації рівно стільки, скільки дозволяє матеріальний стан (ст. 124 КУзПБ), податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів (ч. 2 ст. 125 КУзПБ).

І, по-третє, у випадку процедури погашення боргів вигодою є визнання судом усіх незадоволених через недостатність майна вимог погашеними (ч. 6 ст. 133 КУзПБ).

Разом з тим після визнання особи такою, що є банкрутом, на неї чекають певні обмеження, зокрема:

  1. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.
  2. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
  3. Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом (ст. 135 КУзПБ).

Втрати у порівнянні з перевагами, які боржник одержує, несуттєві. Особливо в тій ситуації, коли кредити складають левову частку щомісячного доходу, і боржник працює тільки для того, щоб їх оплатити.