Під час курсу з підвищення кваліфікації адвокатів на тему “Правове регулювання сурогатного материнства в Україні” у Вищій школі адвокатури, Яна Триньова, адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, член Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ, професор Академії державної пенітенціарної служби України, член біоетичної комісії НМУ ім. Богомольця, член Всеукраїнської організації кримінального права, засновник та голова регіональної організації в підтримку права людини на гідну смерть, розповіла основи правового регулювання використання допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства.
Під поняттям “сурогатне материнство” слід розуміти методи (методику) застосування програми допоміжних репродуктивних технологій, яка полягає у перенесенні ембріона людини, зачатого чоловіком та жінкою (подружжям) або одним із батьків, яке повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з ембріоном у тіло іншої жінки для виношування та народження дитини.
Сурогатною матір’ю слід вважати повнолітню дієздатну жінку, за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої нею відповідно до законодавства заяви, а також за відсутності медичних протипоказань, вагітність якої наступила внаслідок перенесення в її тіло ембріона людини, зачатого чоловіком та жінкою для виношування та народження дитини, яка не є біологічно з нею пов’язана, з метою подальшої передачі цієї дитини її біологічним (генетичним) батькам.
В українському законодавстві є вимоги до осіб, які можуть скористатися програмою «сурогатне материнство» – це повинно бути подружжя (обов’язковість наявність шлюбу), тобто одинокий чоловік чи жінка не можуть скористатися цією програмою. Акцентується увага на тому, що подружжя повинно бути гетеросексуальне. Обов’язковою вимогою є генетичний зв’язок з дитиною або обох батьків, або хоча б одного з них.
На сьогодні в Україні відсутній закон, який би унормовував застосування методу сурогатного материнства, тому визначення понять «сурогатне материнство» та «сурогатна матір» здійснюється шляхом тлумачення положень чинного законодавства: ЦК України, СК України та низки підзаконних нормативно – правових актів.
Перелік документів, необхідних для проведення СМ, з боку сурогатної матері:
- Заява сурогатної матері
- Копія паспорта сурогатної матері
- Копія свідоцтва про шлюб або про розлучення сурогатної матері (крім одиноких жінок)
- Копія свідоцтва про народження дитини
- Згода чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі «сурогатного материнства» (крім одиноких жінок)
Перелік документів з боку подружжя, в інтересах якого здійснюється «сурогатне материнство»:
- Заява пацієнта (пацієнтів) щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій
- Копії паспортів
- Копія свідоцтва про шлюб
- Нотаріально засвідчена копія договору між сурогатною матір’ю та подружжям або жінкою (чоловіком).
Обов’язково, на момент звернення подружжя і сурогатної матері до закладу охорони здоров’я, для проведення маніпуляції, повинен бути договір між подружжям, сурогатною матір’ю і клінікою, яка буде проводить маніпуляцію.
Після отримання ембріона (спосіб – не суттєвий) відбувається його перенесення в організм сурогатної матері. При цьому сурогатна матір не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною, тобто бути донором статевих клітин для зачаття цієї дитини. Дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків ( мати, сестра, двоюрідна сестра)
Після народження дитини сурогатною матір’ю, заклад охорони здоров’я, в якому сурогатна матір народжувала дитину, видає медичне свідоцтво про народження, яке засвідчує факт народження сурогатною матір’ю дитини. Це свідоцтво необхідно для подальшої державної реєстрації дитини, складання актового запису про народження.