25 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, його малолітнього сина,
Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном, виселення, позбавлення права користуватися житловим
приміщенням та зняття з реєстрації.
Суд встановив, що між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір найму квартири на невизначений строк. Відповідач та його малолітній син зареєструвалися у квартирі на підставі заяви її власника ОСОБА_3. ОСОБА_3
померла. ОСОБА_1 є новим власником квартири, квартиру успадкував після смерті ОСОБА_3, котра була його дружиною.
ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача та його малолітнього сина усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселити їх, позбавити права користування та зняти їх з реєстрації, оскільки добровільно вони цього робити не бажають.
Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відповідачі проживають у спірній квартирі на підставі договору найму, що не було розірвано у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави для їх виселення.
Верховний Суд погодився з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі заявника на підставі договору найму, укладеного з попереднім власником квартири. Відповідно до умов цього договору він є безстроковим.
Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.
За правилами пункту 3 частини першої статті 3, частини третьої статті 6 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Укладаючи договір найму, сторони погодили, що строк найму житла є постійним, а у випадку необхідності наймач зобов`язується звільнити передане йому в найм житло за умови його повідомлення про це за два місяці.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що договір найму укладений на п`ять років та підлягав подальшому переукладенню,
оскільки сторони договору найму погодили його строки та умови звільнення
приміщення наймачем.
Окрім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що необґрунтованим є застосування до спірних правовідносин правил статті 793 ЦК України щодо
нотаріального посвідчення договору, оскільки правила наведеної статті стосуються договору найму будівлі або капітальної споруди, якою не є квартира, передана у найм.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду
Львівської області від 02 лютого 2017 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі No 461/6163/16-ц (провадження No 61-12927св18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84571366