Про недопустимість доказів: суддя ВС Антонюк

Недотримання загальних засад кримінального провадження при здійсненні окремих процесуальних дій у будь-якому разі повинно визнаватися судами (у даному випадку – вищестоящими) істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і, як наслідок, – визнання доказів недопустимими.

Визнання судом доказів, отриманих під час досудового розслідування, недопустимими є безповоротнім, оскільки, з огляду на відсутність у чинному КПК інституту повернення справи на додаткове розслідування, відсутні і процесуальні механізми усунення порушень, які призвели до визнання доказів недопустимими.Істотне порушення судом першої інстанції порядку отримання доказів (у даному випадку – показань потерпілих) не є безповоротним. Таке порушення могло бути усунене судом апеляційної інстанції, з огляду на сутність і завдання провадження в суді апеляційної інстанції, однак, незважаючи на те, що в апеляційній скарзі сторона захисту вказувала на порушення порядку допиту неповнолітніх потерпілих і клопотала про їх допит під час апеляційного провадження, зазначений довід не знайшов свого відображення в ухвалі апеляційного суду і не був предметом апеляційної перевірки.

З огляду на процесуальну природу виявленого порушення, колегія суддів вважає, що по суті судове провадження здійснено за відсутності потерпілих, допит яких судом визнано обов`язковим при визначенні в порядку ст. 349 КПК обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Таке порушення вплинуло на законність прийнятого місцевим судом рішення і є підставою, згідно ст. 415 КПК, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Постанова у справі №754/3011/17, провадження № 51-3456км19 http://reestr.court.gov.ua/Review/89793526