Повістка – це лише засіб оповіщення військовозобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування. Форма повістки визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року No 921. Повістка не має обов’язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби. Водночас обов’язок військовозобов’язаної особи з’явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».
08 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-
Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі No 300/1263/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та недійсним наказу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника
ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та недійсним наказу про зобов’язання прибути в ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вручення повістки від 03 березня 2022 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня
2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі з тих підстав. що цей спір н е належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки складення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 повістки на відправку, не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що, в свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суді в попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний суд вказав, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної
природи обставин у справі. а для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо
випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком
громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” передбачено, що військовий обов’язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов’язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” виконання військового обов’язку громадянами України
забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворенні відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (районні у містах, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року No 154, територіальні центри комплектування та соціальної
підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання
законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної
підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено режим воєнного стану.
Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводився фактично до оскарження повістки, якою наказано ОСОБА_1 з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року No 65 “Про загальну мобілізацію” місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю
органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців доручено, зокрема
організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу. Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову
військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом,
затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року No 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року No 100 (далі – Положення No 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом пункту 56 Положення No 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.
Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
При цьому, саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов’язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
За пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання
корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище. При цьому під публічною службою відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України розуміється діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком
організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року No 921, та не має обов’язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби. При цьому обов’язок військовозобов’язаної особи з’явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Наведене свідчить про відсутність порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суд у, що є обов’язковою умовою надання правового захисту судом. При цьому в контексті
спірних правовідносин, колегія суддів вказала, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 8 вересня 2022 року у справі No 300/1263/22 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106141195.