Як вбачається зі змісту абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів є не будь-яке звернення фізичної особи, а звернення, в якому йдеться про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. На доведення порушення спрямована й та частина правової норми, котра передбачає необхідність додавання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Контролюючий орган не має обов’язку щодо попередньої перевірки фактів, викладених у зверненні, однак повинен перевіряти обґрунтованість (підставність) звернення фізичної особи, а саме чи свідчать зазначені заявником обставини про порушення, котре спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Незазначення у зверненні обставин порушення прав заявника, спричинення шкоди навколишньому природному середовищу чи безпеці держави свідчать про його безпідставність і не можуть бути належними підставами для призначення позапланових заходів контролю.
24 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі No 540/1245/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Начальник ГУ Держпраці 13.03.2020 виніс наказ, яким призначено проведення
інспекційного відвідування, зокрема, підприємця ОСОБА_1. Підставою наказу стало звернення ОСОБА_2 від 11.03.2020 про порушення законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.
За результатами перевірки позивача інспекторами праці складено акт від
16.03.2020, яким зафіксовано порушення позивачем частини третьої статті 24
Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), а саме: допущення до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу.
Позивач 26.03.2020 надіслав відповідачу письмові пояснення, в яких зазначив, що порушень не допускав, оскільки продавець є найманим працівником ФОП ОСОБА_4 та здійснювала реалізацію товару, який належав ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору комерційного представництва від 01.01.2020. 06.05.2020 на підставі акту інспекційного відвідування від 16.03.2020 начальник ГУ Держпраці на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України у розмірі 47230 грн. Позивач з постановою не погодився і звернувся до суду.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою
апеляційного адміністративного суду, відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Договір комерційного представництва від 01.01.2020 No1, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , не врегульовує та не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між позивачем та продавцем ОСОБА_3 (продаж підакцизного товару), яка є найманим працівником ФОП ОСОБА_4. Допустивши до роботи продавця ОСОБА_3 без укладення трудового договору, позивач порушив частину третю статті 24 КЗпП України.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України 05.04.2007
No 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон No877-V) підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Верховний Суд зазначив, що як вбачається зі змісту абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів є не будь-яке звернення фізичної особи, а звернення, в якому йдеться про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. На доведення порушення спрямована й та частина правової норми, котра передбачає необхідність додавання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Контролюючий орган не має обов’язку щодо попередньої перевірки фактів,
викладених у зверненні, однак повинен перевіряти обґрунтованість (підставність) звернення фізичної особи, а саме – чи свідчать зазначені заявником обставини про порушення, котре спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Не зазначення у зверненні обставин порушення прав заявника, спричинення шкоди навколишньому природному середовищу чи безпеці держави свідчать про його безпідставність і не можуть бути належними підставами для призначення позапланових заходів контролю.
В зверненні ОСОБА_2, яке стало підставою для проведення позапланового заходу контролю (інспекційного відвідування) зазначені 48 суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі позивач, які на думку заявника, допускають працівників до роботи без укладення трудового договору. Але зі змісту звернення не вбачається які саме дії позивача свідчать про порушення прав заявника.
Верховний Суд підкреслив, що згідно вимог абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону No 877-V у звернені фізичної особи має бути зазначено, у який спосіб і яке саме право заявника було порушено. Саме ці порушення згодом і визначають предмет перевірки. У протилежному випадку будь-яке звернення
може бути використане як підстава для перевірки, що призведе до нівелювання
правових гарантій суб’єктів господарювання від втручання в господарську діяльність.
Враховуючи зазначене, звернення ОСОБА_2 не відповідало вимогам абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону No 877-V і не могло бути підставою для
проведення позапланового заходу контролю (інспекційного відвідування) щодо
ФОП ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі No 540/1245/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108696350.