Складання акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності й акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов за результатами проведення заходу контролю мають різні правові наслідки для ліцензіата.
Аналіз статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» свідчить про те, що вказана норма визначає процедури зупинення та анулювання ліцензії, які є різними за своєю суттю і застосовуються до ліцензіата за порушення ним ліцензійних умов послідовно з метою надання ліцензіату можливості усунути порушення, що стали підставою для зупинення дії ліцензії повністю або частково. Анулювання ліцензії – крайній захід, що застосовується до ліцензіата, зокрема в разі неусунення ним протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, про що складається відповідний акт, а також вчинення ліцензіатом повторного порушення ліцензійних умов, а саме вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї чи більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження, про що також складається відповідний акт. Водночас повторність порушення ліцензійних умов кваліфікується, якщо ліцензіат протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов вчиняє нове порушення однієї або декількох вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження та які були усунуті ліцензіатом на виконання вказаного розпорядження чи у зв’язку із зупиненням ліцензії, оскільки неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, є окремою підставою для анулювання ліцензії.
19 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ТОВ «Екологічні переробні
технології» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі No 200/7428/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У період з 18.11.2020 до 19.11.2020 Мінзахистудовкілля проведено позапланову
перевірку ТОВ «Екологічні переробні технології» щодо додержання суб’єктом
господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, за наслідками здійснення якої 25.11.2020 було прийнято розпорядження, яким позивача зобов’язано усунути виявлені порушення у термін до 25.12.2020.
18.03.2021 з метою перевірки виконання суб’єктом господарювання розпорядження Мінзахистудовкілля від 25.11.2020 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), за наслідками якого складено акт про невиконання ТОВ «Екологічні переробні технології» вказаного розпорядження.
26.03.2021 Мінзахистудовкілля за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було складено акт про повторне порушення ТОВ «Екологічні переробні технології» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
В акті зафіксовано, що з аналізу виявлених порушень ліцензійних умов ТОВ «Екологічні переробні технології» під час перевірки з 25.03.2020 по 26.03.2021 та порівнявши їх з порушеннями, які були виявлені під час попередніх перевірок,
встановлено повторне порушення ліцензіатом пунктів 11, 12, 14, 16 Ліцензійних умов.
На підставі акта від 26.03.2021 про повторне порушення ТОВ «Екологічні переробні технології» Ліцензійних умов відповідачем видано наказ від 01.04.2021
«Про анулювання ліцензії».
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення судів
попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу із ухваленням нового рішення про її задоволення.
Визнав протиправним та скасував наказ в частині анулювання позивачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними
відходами.
Скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії посадових осіб суб’єкта владних повноважень щодо складання акта позапланової перевірки із закриттям провадження у справі в цій частині.
ОЦІНКА СУДУ
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі- Закон
No 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальності за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Цим нормативно-правовим актом передбачена певна послідовність дій
контролюючого органу у процедурі державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, який здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатом проведення яких складаються відповідні акти, у яких фіксуються виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки у процесі нагляду і контроль у сфері ліцензування порушення, а також акти, що є підставою для анулювання ліцензії, які складаються як окремі документи.
На думку Верховного Суду, складання акта про невиконання розпорядження про
усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності та акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов за результатами проведення заходу контролю мають різні правові наслідки для ліцензіата.
Аналіз статті 16 Закону No 222-VIII свідчить про те, що вказаною нормою визначено процедури зупинення та анулювання ліцензії, які є різними за своєю
суттю та застосовуються до ліцензіата за порушення ним ліцензійних умов послідовно з метою надання ліцензіату можливості усунути порушення, що стали підставою для зупинення дії ліцензії повністю або частково.
Колегія суддів вважала за необхідне наголосити на тому, що анулювання ліцензії є крайнім заходом, що застосовується до ліцензіата, зокрема у разі неусунення
ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, про що складається відповідний акт, а також вчинення ліцензіатом повторного порушення ліцензійних умов, а саме вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження, про що також складається відповідний акт.
При цьому, повторність порушення ліцензійних умов кваліфікується у тому разі, коли ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов вчиняються нове порушення однієї або декількох вимоги ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження, та які були усунуті ліцензіатом на виконання вказаного розпорядження чи у зв’язку із зупиненням ліцензії, оскільки неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, є окремою підставою для анулювання ліцензії.
Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про те, що після складання
посадовими особами відповідача акта від 18.03.2021 про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності (частини виду господарської діяльності) Мінзахистудовкілля приймалось рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково.
Вказане свідчить про те, що відповідач, всупереч положенням статті 16 Закону No 222-VIII, не дотримався процедури застосування до позивача крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, оскільки не дав ліцензіату можливості усунути порушення ліцензійних умов через механізм тимчасового зупинення ліцензії.
За таких обставин Верховний Суд вважав помилковими висновки судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог.
Керуючись тим, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує
проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов’язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду, Верховний Суд вирішив закрити провадження в цій частині позовних вимог.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі No 200/7428/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106839104.