Приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачено ставки судового збору за звернення до адміністративного суду із заявою про роз’яснення судового рішення.
19 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі No 240/17372/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії, відмови перерахувати пенсію позивачу та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року адміністративний позов у справі No 240/17372/21 задоволено частково.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про роз’яснення зазначеного вище рішення суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року повернуто скаржнику з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги.
Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року є об’єктом справляння судового збору згідно зі статтею 3 Закону України від 08.07.2011 No 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон No 3674-VI), а тому позивач повинен сплатити судовий збір за оскарження ухвали про відмову у роз’ясненні судового рішення.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного адміністративного суду, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Об’єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону No 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).
Стаття 4 Закону No 3674-VI установлює розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об’єкта справляння – позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках – у поєднанні з характеристикою суб’єкта, який звертається до суду).
Верховний Суд зауважив, що приписами статті 4 Закону No 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення до адміністративного суду із заявою про роз’яснення судового рішення. Відтак за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що на позивача не поширюється обов’язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому, відповідно, і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами її розгляду.
Верховний Суд зазначив, що зазначені висновки узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 4 Закону No 3674-VI, висловлену у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі No 2а/0470/2563/12, від 22 січня 2020 року та від 11 серпня 2021 року у справі No560/4364/19, від 05 травня 2022 року у справі No520/9769/19.
Верховний Суд визнав доцільним застосувати вказані висновки до справи, яка розглядається, хоч і в зазначених справах предметом розгляду було питання щодо сплати судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення та оскарження ухвали апеляційного суду, прийнятої за результатами її розгляду.
З огляду на викладене, неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 4 Закону No 3674-VI та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, призвело до безпідставного повернення апеляційної скарги представника позивача на ухвалу суду першої інстанції у цій справі.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі No 240/17372/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108515763.