Скандал і результат: публічний реєстр членів АПУ зник після критичної публікації
Після появи статті «Асоціація правників України стає Асоціацією обвинувачених України: Довбенко, Горецький та Тандир. Хто наступний?», де було поставлено питання щодо наявності у складі Громадської організації АПУ осіб, яким повідомлено про підозру, читачі помітили характерну реакцію: публічний реєстр членів АПУ перестав бути доступним.
Скріншоти інтерфейсу пошуку, які залишилися у відкритому доступі, підтверджують:
- такий реєстр існував;
- він працював за принципом відкритого пошуку;
- після публікації — доступ було закрито.
Водночас ГО Асоціація правників України не надала жодного публічного пояснення. Жодної офіційної заяви, пресрелізу або комунікації щодо причин зникнення реєстру не з’явилося. Це — факт, який важко ігнорувати.
Вибіркова прозорість: є звіти, але немає повної відкритості
На сайті Громадської організації дійсно є окремі документи:
- аудиторські висновки за окремі роки,
- звіти щодо реалізації окремих проєктів,
- фрагментарні звіти про діяльність.
Однак відсутні ключові елементи системної прозорості, властиві організаціям, що претендують на публічну роль у реформуванні юстиції:
- немає повного публічного реєстру членів;
- немає річних фінансових звітів;
- немає розкриття джерел фінансування;
- немає деталізації витрат;
- немає стандартів прозорості, які АПУ сама вимагає від держави.
Тобто непрозорість Громадської організації Асоціація правників України носить системний, а наявна інформація носить вибірковий, фрагментарний та нерепрезентативний характер.
АПУ вимагає прозорості від інших — але не від себе
Особливо контрастним виглядає те, що саме ГО АПУ:
- є співавтором «Тіньового звіту» громадських організацій щодо виконання Україною рекомендацій Європейської Комісії;
- регулярно публічно наголошує на необхідності відкритості державних реєстрів;
- закликає до прозорості в секторі правосуддя.
Але у момент, коли суспільство звернуло увагу на питання прозорості самої Громадської організації Асоціація правників України, і особливо — на склад та дійсних учасників організації, — її власний реєстр членів раптово перестає в бути доступним.
Це демонструє класичний конфлікт між деклараціями та практикою:
«Прозорість потрібна всім — окрім нас самих».
Європейські стандарти: що очікують від громадських партнерів
Європейська Комісія, Рада Європи та OECD мають чітко сформульовані принципи для організацій, які беруть участь у публічних політиках:
ЄС — Better Regulation Guidelines
- прозорість,
- відкритість членства,
- підзвітність,
- відсутність конфлікту інтересів.
OECD Guidelines for Civil Society Participation
- відкритість структури,
- публічність фінансування,
- легітимність представництва.
Рада Європи — Recommendation CM/REC(2007)14
«Громадські організації повинні бути прозорими у своїй діяльності та структурі на рівні, співмірному із впливом, який вони мають на публічну політику».
Наявність закритого реєстру членів та утаємничення джерел фінансування та власне самої фінансової звітності — прямий конфлікт із цими стандартами. Керівництво цієї організації навіть не пояснила закриття публічної інформації, що викликає безліч запитань під час війни. Чи є члени цієї організації громадянами російської федерації чи не є спонсором цієї організації компанії афільовані з російською федерацією, як і на що витрачаються кошти чи не є вони спонсоруванням тероризму?
Чи проводила Єврокомісія та технічний оператор Pravo-Justice належну оцінку, обираючи АПУ партнером?
На це питання немає публічної, документально підтвердженої відповіді. Але з огляду на:
- відсутність реєстру членів,
- нестачу повної фінансової підзвітності,
- відсутність детального розкриття джерел фінансування,
- неповноту публічної звітності,
виникає обґрунтований сумнів:
Чи здійснював ЄС ґрунтовну методологічну оцінку прозорості АПУ перед залученням її до реформ правосуддя?
Чому це важливо: ГО Асоціація правників України — тіньовий учасник формування політик у сфері юстиції
Якщо організація:
- впливає на формування державних рішень,
- бере участь у міжнародних проєктах,
- виступає як «представник професії», хоча в Україні вона не є голосом адвокатури, яка у свою чергу є частиною системи правосуддя
- формує рекомендації або експертні матеріали для ЄС і уряду,
то суспільство має право знати:
- хто є членами цієї організації;
- як фінансується її діяльність;
- які інтереси вона представляє;
- чи відповідає вона тим стандартам, які сама висуває до інших.
Без цього легітимність участі в реформах виглядає не тільки слабкою, а обґрунтовано маніпулятивною та деструктивною.
Замість висновку: прозорість — це не лозунг, а відповідальність
Громадська організація Асоціація правників України — хоч і має погану репрезентацію через деяких представників проти яких були відкриті кримінальні провадження, таких як Денис Бугай, Андрій Довбенко, Олексій Тандир, Олег Горецький, але все одно є важливою складовою громадянського суспільства, яка відіграє значну роль у дискусіях про реформи в сфері юстиції.
Але участь у таких процесах вимагає максимального рівня відкритості.
Сьогодні ж ми маємо ситуацію, коли:
- реєстр членів прихований;
- системної публічної звітності немає;
- фінансової відкритості не забезпечено;
- прозорість — вибіркова;
- питання до складу організації залишаються без відповіді.
Ключове питання до ЄС
Чи повинна Європейська Комісія переглянути методологію відбору громадських партнерів, щоб уникати ситуацій, коли організації з недостатньою прозорістю стають впливовими учасниками реформ правосуддя?
Це не питання до доброї волі Громадської організації Асоціації правників України та подібних до неї організацій, які користуються довірою європейських інституцій та партнерів. Це питання до системи прийняття рішень, яка повинна гарантувати, що участь у реформуванні юстиції беруть ті, хто дійсно є прозорими, підзвітними і має легітимний голос у професії.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.