2 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Запорізької міської ради до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою Запорізької міської ради на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26 квітня 2017 року Запорізька міська рада листом звернулася до Прем’єр-міністра України щодо передачі з державної до комунальної власності закладу охорони здоров’я – МСЧДП “Радіоприлад”, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Привокзальна, 9.
22 травня 2017 року на адресу Запорізької міської ради від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов лист-відповідь, у якому зазначено, що нерухоме майно об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і що до такого майна не можуть вчинятись дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Також у відповіді зазначено інформацію про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повернеться до вирішення питання щодо передачі об’єкта соціальної інфраструктури, після внесення відповідних змін до Закону України “Про управління об’єктами державної власності”.
Після внесення відповідних змін до законодавства, 11 вересня 2018 року Запорізька міська рада звернулась до Кабінету Міністрів України та Державного концерну “Укроборонпром”щодо передачі закладу охорони здоров’я з державної до комунальної власності.
У відповідь Державний концерн “Укроборонпром”листом від 17 жовтня 2018 року повідомив Виконавчий комітет Запорізької міської ради про те, що передача закладу охорони здоров’я до комунальної власності можлива за умови надання згоди органу уповноваженого управляти державним майном, Фонду державного майна України, підприємства та трудового колективу. Відповідь Кабінету Міністрів України до Виконавчого комітету Запорізької міської ради не надходила.
11 квітня 2019 року Запорізька міська рада повторно звернулася до Кабінету Міністрів України з відповідним листом. Однак відповіді Виконавчий комітет Запорізької міської ради не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність, а саме ненадання відповіді на ініціативу Запорізької міської ради та залишення без вирішення питання щодо створення матеріально-технічної бази та умов для збереження і функціонування закладу охорони здоров’я, Запорізька міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом.
ОЦІНКА СУДУ
Як установлено судами попередніх інстанцій та згідно із матеріалами справи, позивач оскаржує до адміністративного суду бездіяльність суб’єкта владних повноважень щодо виконання своїх основних повноважень зі створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я та збереження мережі закладів охорони здоров’я.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Запорізька міська рада стверджує, що спір виник у зв’язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій і є публічно-правовими та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Також зазначає, що Кабінет Міністрів України, маючи широкий спектр повноважень щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я та збереження мережі закладів охорони здоров’я, може вжити заходів щодо забезпечення доступу мешканців міста Запоріжжя до медичних послуг не лише шляхом передачі з державної в комунальну власність приміщення, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Привокзальна, 9, а й іншими способами.
Велика Палата Верховного Суду вважає, таке обґрунтування позовних вимог абстрактним. Вимога позову про “виконання відповідачем своїх основних повноважень щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я та збереження мережі закладів охорони здоров’я” є загальною та не спрямована на відновлення прав (інтересів) позивача у конкретних правовідносинах.
Вимоги позову щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо розгляду ініціативи Запорізької міської ради із забезпечення доступності медичних послуг та зобов’язання Кабінету Міністрів України вжити заходи щодо забезпечення доступу мешканців міста Запоріжжя до медичних послуг обґрунтовуються лише зверненнями Запорізької міської ради до Кабінету Міністрів України про передачу з державної до комунальної власності закладу охорони здоров’я – МСЧДП “Радіоприлад”.
Такі абстрактні зміст та підстави позову не дозволяють дійти висновку, що спірні правовідносини щодо забезпечення соціальних потреб територіальної громади міста Запоріжжя підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проте обґрунтування позовних вимог свідчить про те,що предметом спорує майнові правовідносини, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме одноособового постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 33 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Однак згідно з вимогами частини першої статті 170 КАС України у відкритті провадження в адміністративній справі відмовляє суддя.
Відтак,прийняття ухвали одноособово на стадії відкриття судового провадження, а не судового розгляду не є порушенням вимог статті 33 КАС України щодо складу суду у справах, де предметом оскарження є дії або бездіяльність Кабінету Міністрів України.Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 вересня2020 року у справі No 280/1861/19 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/91460926