Рада адвокатів України рішенням № 63 від 18 серпня 2026 року за зверненням адвоката роз’яснила обсяг документів та інформації, які адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання можуть надавати контролюючому органу під час документальної податкової перевірки без порушення вимог статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі — Закон) щодо збереження адвокатської таємниці. Рада констатувала, що норми Податкового кодексу України про обов’язок платника податків надавати документи, пов’язані з предметом перевірки, є загальними, тоді як норми статей 22, 23 Закону щодо адвокатської таємниці — спеціальними за суб’єктом і предметом регулювання, а тому саме вони визначають межі повноважень контролюючого органу стосовно адвоката.
Правова основа адвокатської таємниці та її абсолютний характер
Рада адвокатів України нагадала, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, а за статтею 131-2 Конституції для її надання в Україні діє адвокатура; довіра між клієнтом і адвокатом, забезпечена законодавчими гарантіями конфіденційності, є необхідною передумовою реалізації цього права. Частиною першою статті 22 Закону адвокатську таємницю визначено як будь-яку інформацію, що стала відома адвокату у зв’язку зі зверненням клієнта, зміст порад і документів, складених адвокатом, та інші відомості, одержані під час здійснення адвокатської діяльності; за статтею 10 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017 (із подальшими змінами), до неї віднесено, зокрема, сам факт звернення особи за правовою допомогою.
Пунктом 2 частини другої статті 21 Закону адвокату заборонено без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю. Пунктами 2 і 4 частини першої статті 23 Закону встановлено гарантії абсолютного характеру: забороняється вимагати від адвоката надання відомостей, що є адвокатською таємницею, а також проводити огляд, витребування чи вилучення документів, пов’язаних зі здійсненням адвокатської діяльності. Рада підкреслила, що ці заборони адресовані будь-яким органам державної влади без винятків, включно з контролюючими органами у розумінні Податкового кодексу України, — за винятком єдиного випадку, прямо встановленого законом (розглянутого нижче). Цей підхід, за оцінкою Ради, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який розглядає професійну таємницю адвоката як складову права на повагу до приватного життя і кореспонденції за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Michaud v. France, заява № 12323/11, рішення від 06.12.2012, § 118); у рішенні також згадано справу André and Another v. France (заява № 18603/03, рішення від 24.07.2008), у якій Суд констатував порушення статті 8 Конвенції у зв’язку з діями податкових органів, спрямованими на отримання в адвокатів документів для використання проти клієнта в податковій справі.
Обов’язки адвоката як платника податків
Рада адвокатів України визнала, що адвокати, адвокатські бюро та адвокатські об’єднання як платники податків несуть загальні обов’язки, встановлені податковим законодавством, — зокрема щодо ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, зберігання документів за статтею 44 Податкового кодексу України та допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Статус адвоката не звільняє від виконання податкових обов’язків і не перешкоджає проведенню документальних перевірок як таких. Водночас повноваження контролюючих органів за статтями 20, 44, 85 Податкового кодексу України реалізуються виключно у спосіб, що не порушує гарантій адвокатської діяльності, встановлених статтями 22, 23 Закону.
Єдиний виняток: інформація про траст у межах автоматичного обміну фінансовою інформацією
Рада зазначила, що єдиний виняток установлено частиною восьмою статті 22 Закону в редакції Закону України від 20.03.2023 № 2970-IX щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки: протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу податкового органу, надіслану відповідно до статті 44-2 Податкового кодексу України, адвокат надає інформацію та документи, що стосуються трасту, якщо він є довірчим власником такого трасту або виконує обов’язки його адміністратора; за таке надання адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності.
Рада визначила, що цей виняток застосовується виключно за сукупності трьох умов: адвокат є довірчим власником трасту або виконує обов’язки його адміністратора; наявна обґрунтована письмова вимога податкового органу, надіслана саме відповідно до статті 44-2 Податкового кодексу України; вимога стосується виключно інформації та документів щодо відповідного трасту в межах переліку, визначеного цією статтею. Розширювальне тлумачення винятку, зокрема поширення його на документальні податкові перевірки діяльності самого адвоката, адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання, Рада прямо визнала недопустимим.
Документи, які адвокат може надати, і документи, що залишаються захищеними
Під час документальної податкової перевірки адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання можуть надавати документи, що стосуються їх власного податкового обліку та господарської діяльності і не розкривають відомостей, зазначених у частині першій статті 22 Закону: реєстраційні та установчі документи; податкову і фінансову звітність; облікові регістри в частині, що не містить даних про клієнтів та зміст доручень; банківські документи про рух коштів у знеособленому щодо клієнтів вигляді; документи щодо витрат на провадження діяльності (оренда приміщень, комунальні послуги, зв’язок, придбання товарів, робіт, послуг у постачальників, які не є клієнтами); кадрові документи та документи щодо оплати праці; документи щодо основних засобів. Критерієм допустимості надання документа Рада визначила неможливість ідентифікувати за ним клієнта, факт його звернення або зміст наданої правничої допомоги.
Натомість договори про надання правничої допомоги, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки-фактури (інвойси), листування з клієнтами, адвокатські досьє, а також банківські виписки, що містять дані, які дозволяють ідентифікувати клієнтів, охоплюються адвокатською таємницею. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання не лише вправі, а й зобов’язані відмовити в наданні таких документів контролюючому органу — крім випадків надання їх у знеособленому вигляді, що унеможливлює ідентифікацію клієнта та змісту доручення, або за наявності письмової заяви клієнта про втрату інформацією статусу адвокатської таємниці відповідно до частини другої статті 22 Закону. Рада окремо наголосила: навіть за наявності такої заяви клієнта адвокат згідно зі статтею 10 Правил адвокатської етики має право, але не зобов’язаний розкривати відповідну інформацію.
Правові наслідки протиправної вимоги
Рада визначила, що відмова адвоката надати документи, які містять адвокатську таємницю, є виконанням прямого припису закону, а не ухиленням від надання документів чи відмовою від проведення перевірки в розумінні Податкового кодексу України, і не може розцінюватися контролюючим органом як непідтвердження показників податкової звітності. Водночас виконання адвокатом протиправної вимоги розкрити такі відомості без письмової заяви клієнта становить порушення пункту 2 частини другої статті 21 Закону і статті 10 Правил адвокатської етики та може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. Умисне вчинення посадовими особами контролюючого органу дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності адвоката, за оцінкою Ради, може містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 397 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III (втручання в діяльність захисника чи представника особи) — з застереженням, що встановлення складу кримінального правопорушення належить виключно до компетенції органів, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Адвокатам, адвокатським бюро та адвокатським об’єднанням Рада рекомендувала: вимагати викладення вимоги контролюючого органу в письмовій формі з переліком документів і правових підстав; надавати письмову вмотивовану відмову в частині документів, що містять адвокатську таємницю, з посиланням на статті 21–23 Закону та це рішення, одночасно передаючи документи, які не є адвокатською таємницею, або їх знеособлені версії; фіксувати факт протиправної вимоги та відображати заперечення в запереченнях до акта перевірки; невідкладно повідомляти раду адвокатів регіону і Національну асоціацію адвокатів України; за наявності підстав — оскаржувати дії посадових осіб та ініціювати питання про відповідальність за статтею 397 Кримінального кодексу України. Окремо рекомендовано завчасно організовувати документообіг так, щоб розмежовувати податкові документи та документи, що містять адвокатську таємницю, включно із застереженнями в договорах про надання правничої допомоги щодо порядку подання клієнтом письмової заяви за частиною другою статті 22 Закону.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Фінансовий моніторинг під час здійснення адвокатської діяльності через призму рішень Ради адвокатів України: адвокат Валентин Гвоздій — аналогічний за структурою підхід Ради адвокатів України до розмежування загальних обов’язків адвоката перед контролюючими органами і меж адвокатської таємниці, застосований раніше до фінансового моніторингу.
- Навіть якщо клієнт став ворогом, адвокатська таємниця залишається непорушною: ВКДКА — дисциплінарна практика щодо заборони розкривати відомості про клієнта третім особам без його згоди, яка лежить в основі й цього рішення Ради.
- Комітет ВРУ підтримав нову редакцію статті 397 Кримінального кодексу — втручання в діяльність адвоката— законодавчий контекст статті 397 Кримінального кодексу України, на яку рішення прямо посилається щодо можливої кримінально-правової оцінки дій посадових осіб контролюючого органу.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.