Рада адвокатів України рішенням № 64 від 18 серпня 2026 року за зверненням адвоката роз’яснила межі адвокатської таємниці у відносинах з банками як суб’єктами первинного фінансового моніторингу та визнала неправомірними вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про надання адвокатом документів і відомостей про його клієнтів.
Приводом стало те, що Банк у межах власних процедур фінансового моніторингу витребував у адвоката, який здійснює захист у кримінальному провадженні та вніс як заставодавець частину застави за свого клієнта, договори про надання правничої допомоги, акти наданих послуг, а також пояснення щодо підстав і мотивів внесення застави та «зв’язку» і «домовленостей» із підозрюваним; після відмови адвоката розкрити ці відомості Банк в односторонньому порядку розірвав договір банківського обслуговування і закрив його рахунки.
Межі належної перевірки адвоката як клієнта банку
Рада адвокатів України зазначила, що в договірних відносинах з Банком клієнтом є сам адвокат, а не особи, яким він надає правничу допомогу, — тому належна перевірка за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX може стосуватися виключно фінансового стану, доходів і джерел походження коштів самого адвоката. Витребування договорів про надання правничої допомоги, відомостей про клієнтів, підстав і мотивів внесення застави виходить за межі мети такої перевірки і посягає на предмет адвокатської таємниці за частиною першою статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI. Стаття 15 Закону №361-IX, якою Банк обґрунтував розірвання договору, за оцінкою Ради, стосується виключно документів, які банк має право вимагати за законом, і не може тлумачитися як підстава для розірвання відносин у відповідь на правомірну відмову розкрити адвокатську таємницю.
Внесення адвокатом застави за клієнта
Рада адвокатів України окремо роз’яснила статус застави, внесеної захисником за клієнта: відповідно до статей 176 і 182 Кримінального процесуального кодексу України застава може вноситися будь-якою фізичною чи юридичною особою як заставодавцем на спеціальний рахунок за ухвалою слідчого судді чи суду, і закон не встановлює для адвоката заборон щодо внесення застави за особу, захист якої він здійснює. Така дія, за висновком Ради, охоплюється здійсненням захисту як видом адвокатської діяльності, а відомості про її підстави й мотиви становлять адвокатську таємницю; сам факт внесення застави не свідчить про легалізацію доходів і не може бути підставою для підозри, а спроба пов’язати його з ознаками такої легалізації порушує заборону ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої статті 23 Закону №5076-VI).
Правові наслідки для Банку
Рада адвокатів України констатувала, що одностороннє розірвання Банком договору банківського обслуговування та закриття рахунків адвоката у відповідь на його правомірну відмову розкрити адвокатську таємницю є грубим порушенням гарантій адвокатської діяльності та формою тиску на адвоката, яке за наявності всіх ознак відповідного складу може отримати кримінально-правову оцінку за статтею 397 Кримінального кодексу України (втручання в діяльність захисника чи представника особи) — із застереженням, що встановлення складу кримінального правопорушення належить виключно до компетенції органів, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ доручено до 30 вересня 2026 року надати адвокату правничу допомогу і супровід та за його згодою підготувати відповідну заяву про кримінальне правопорушення; Голові Ради адвокатів України — до 15 вересня 2026 року звернутися до Національного банку України, керівництва ПриватБанку та Кабінету Міністрів України як акціонера банку.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Вплив закону про фінмоніторинг на діяльність адвоката: Надія Тарасова — межі обов’язків адвоката як суб’єкта первинного фінансового моніторингу та розмежування цих обов’язків з адвокатською таємницею, тема, детально розвинена в рішенні № 64.
- Ототожнення адвоката з клієнтом — це не лише порушення українського законодавства. Це загроза самому існуванню незалежної адвокатури — окремий аналіз тієї самої заборони ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої статті 23 Закону №5076-VI), на яку спирається рішення Ради у частині оцінки дій Банку.
- Комітет ВРУ підтримав нову редакцію статті 397 Кримінального кодексу — втручання в діяльність адвоката— законодавчий контекст статті 397 Кримінального кодексу України, за якою Рада адвокатів України допустила кримінально-правову оцінку дій Банку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.