Ольга Семенюк, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ провела у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Встановлення та оспорювання батьківства. Значення молекулярно-генетичної експертизи: через призму судової практики».
Лектор наголосила на важливості дотримання адвокатами алгоритму дій у справах про батьківство, який включає наступні кроки:
І. Визначення дійсного інтересу клієнта:
- Є первинний запит – хочу встановити або оспорити батьківство?
- Виникає питання: а чому?
- Коло інтересів: участь у вихованні дитини, отримання аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, право на проживання дитини в житловому приміщенні, отримання спадщини, пенсії по втраті годувальника, певних пільг тощо.
ІІ. Підготовка позовної заяви до суду:
- У разі, якщо жодного матеріального інтересу немає, то підготовка заяви про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження;
- Підготовка клопотання про проведення молекулярно-генетичної експертизи;
- Можна також зробити експертизу до звернення до суду (за можливості).
Окремо Ольга Семенюк зупинилася на аналізі специфіки молекулярно-генетичної експертизи. Так, молекулярно-генетична експертиза являє собою один з видів біологічної експертизи. Серед завдань біологічної експертизи зазначено встановлення спорідненості/ родинних зв’язків. (Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5).
Суть експертизи полягає у наступному:
- Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об’єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.
- Для визначення батьківства обов’язковою є присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
- Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.
Щодо клопотання про проведення молекулярно-генетичної експертизи, адвокат порадила колегам звернути увагу на п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України, ч. 4,5 ст.103 ЦПК України, ч.3 ст.103 ЦПК України та ч.1 ст.104 ЦПК України.
Лектор окремо озвучила ймовірні запитання, які можуть бути поставлені перед судовим експертом:
- «Чи може бути біологічним батьком гр. Шевченко А.А. малолітнього Шевченко І.А.?»
- «Чи є біологічна спорідненість між гр. Шевченко А.А. та малолітнім Шевченко І.А.?».
- Чи є генетично спорідненими Шевченко С.С. (жива людина) та труп Шевченко Ю.Л. (або його частини)?
Необхідно дотримуватися також порядку проведення експертизи, який включає в себе три основні етапи:
І. Збір матеріалів для аналізу ДНК.
Стандартним матеріалом для генетичного аналізу є букальний епітелій, який збирається за допомогою ватної палички. Мазок необхідно взяти у ймовірного батька, матері та дитини. При проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи в НДЕКЦ МВС на адресу суду відправляється клопотання, в якому судовий експерт зазначає дату та час прийому вказаних вище осіб і самостійно відбирає зразки букального епітелію (дана процедура обов’язково проводиться при всіх учасниках справи (ймовірного батька, матері та дитини) у кімнаті відбору зразків. Провести експертизу ДНК можна також і з нестандартними зразками (нігті, волосся та ін.);
Після відібрання експериментальних зразків судовим експертом складається акт відбору зразків підписаний трьома учасниками (якщо дитина малолітня або неповнолітня, то лише батьками). Також підписується згода на обробку персональних даних всіх учасників, і завіряються підписами копії документів (паспорти, свідоцтва). Відібрані зразки поміщуються до паперових конвертів, що також завіряються підписами учасників та печатками закладу.
ІІ. Проведення експертизи або експертного дослідження судовим експертом;
ІІІ. Оформлення результатів експертизи та передача їх замовнику.
Ольга Семенюк наголосила, що усі ці ключові нюанси процедури проведення експертизи є важливими, оскільки у разі їх недотримання можуть бути піддані сумніву результати проведеної експертизи. До речі, з 1.08.2022 було прийнято новий стандарт ДСТУ 9135:2021 щодо судової біологічної екпертизи та молекулярно-генетичних досліджень.
Правові наслідки ухилення від проведення екпертизи містяться у ст. 109 ЦПК України. Так, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Звернула увагу лектор і на особливостях посмертного проведення експертизи з метою встановлення батьківства, оскільки тут виникають свої проблеми. У цьому випадку треба розуміти, якщо родичі померлого відмовляються/ухиляються від проведення експертизи ДНК, то застосовуються наслідки, передбачені ст. 109 ЦПК України.
З цього приводу цікавою є судова практика, зокрема висновки, сформульовані в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 760/3977/15-ц. У цій справі Суд зазначив, що апеляційний суд, врахувавши перешкоди, що чинились відповідачами з метою недопущення проведення посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та неможливість її проведення без вилучення біологічного матеріалу трупа особи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту батьківства останнього щодо дочки.