Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Розірвання трудового договору за п.1 ст.40 КЗПП України”, Андрушко Алла, адвокат, кандидат юридичних наук, член Комітету з трудового права НААУ, доцент кафедри трудового, земельного та господарського права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, розкрила поняття змін в організації виробництва і праці, розповіла про визначальні критерії для переважного права на залишення працівника на роботі.
Зміни в реорганізації виробництва і праці – це:
- раціоналізація робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо
- ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності і штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Рішення про «зміни в організації виробництва і праці» – це право роботодавця, оскільки мова йде про його свободу вибору при здійсненні внутрішньогосподарської діяльності підприємства, установи, організації, в тому числі при формуванні штатного розпису та внесенні до нього змін.
Потрібно звернути увагу, що одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Важливо зазначити, що слово “одночасно” не означає, що така пропозиція має відбутися виключно один раз і тільки у день попередження про скорочення.
Словосполучення “іншу роботу” означає “інші вакансії”.При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Потрібно зазначити, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП , ч.3 ст. 49-2 КЗпП, якщо запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.
Якщо на момент скорочення на підприємстві у штатному розписі є вакантні посади, проте посадові інструкції цих посад передбачають для претендентів наявність відповідного рівня освіти, спеціальних кваліфікаційних вимог, досвіду роботи тощо, яких у працівника, з яким розривають трудовий договір за п. 1 ст. 40 КЗпП України немає, – то роботодавець не зобов’язаний пропонувати такі посади працівнику.
Тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною, не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому така посада не може пропонуватися на виконання положення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Визначальним критерієм для переважного права на залишення працівника на роботі є “рівень кваліфікації” та “продуктивність праці”. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається відповідно до ч.2 ст. 42 КЗпП України.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Важливо зазначити, що для застосування ч.3 ст. 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Неповідомлення працівницею роботодавця про стан вагітності на день звільнення не впливає на застосування гарантій, передбачених КЗпП України.
Поняття «одинока мати» надано в п. 9 ППВСУ No 9 це жінка, яка не
перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Працівник, з яким розірвано трудовий договір за п. 1 ст. 40 КЗпП 19
України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),
протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Законодавством не передбачено обов’язку роботодавця інформувати працівника про зміни в штатному розписі та про появу вакансій аналогічної кваліфікації із запропонуванням укласти трудовий договір. Після звільнення між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові правовідносини, які існували до моменту звільнення.