Щеплення – правовий аспект. Права та обов’язки пацієнтів при проведенні профілактичних щеплень. Огляд судової практики. Обмеження прав невакцинованих осіб: адвокат Вітязь

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Щеплення – правовий аспект. Права та обов’язки пацієнтів при проведенні профілактичних щеплень. Огляд судової практики. Обмеження прав невакцинованих осіб”, Вітязь Оксана, адвокат, член Комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики, експерт в галузі з медичного права, розповіла про загальне поняття вакцинації, її види, ризики при вакцинації, що можуть виникнути.

Все частіше в новинах, ми чуємо про випадки коли після вакцинації, хворіють діти та дорослі, в гіршому випадку стає наявним летальний результат.

Усі медичні установи дотримуються та виконують усі щеплення відповідно до Календаря щеплень, що затверджений Наказом МОЗ No 958 від 23.04.2019 р. “Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні”, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року No 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року No 551), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за No 1159/19897.

Вакцинація (щеплення, імунізація) – створення штучного імунітету людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну.

Ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.

Починаючи з народження, ще в пологовому будинку, з перших днів життя дитини проводять щеплення від туберкульозу (БЦЖ).

Багато батьків задаються питанням, яким чином юридично правильно відмовитись від щеплень? Та чи варто їх взагалі робити?

Вакцина – це розчин ослаблених або мертвих мікробів, які при введенні в організм запускають імунозахисну реакцію організму проти інфекції.

Епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, епідемія оголошується, коли зафіксовано 100 випадків на 100 000 населення.

Щеплення створює у людини штучний імунітет та оберігає її від таких небезпечних захворювань, як туберкульоз, дифтерія, поліомієліт тощо.

Будь-яке щеплення в сотні разів, безпечніше ніж захворювання від якого воно захищає. Відповідно Наказу МОЗ No 2070 від 26 листопада 2019 р. “Про внесення змін до Календаря Профілактичних щеплень та Переліку медичних показань для проведення профілактичних щеплень”, наразі існують такі абсолютні протипоказання до введення вакцини:

  • 1) наявність в анамнезі анафілактичної реакції на попередню дозу вакцини;
  • 2) вагітність – протипоказано введення живих вакцин;
  • 3) тяжка імуносупресія/імунодефіцит – протипоказано введення живих вакцин;
  • 4) гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0°C – протипоказання для рутинної вакцинації.

Незначні порушення у стані здоров’я (прорізування зубів, диспепсія, застуда з підвищеною температурою або без), які часто зустрічаються у дітей перших років життя, не є протипоказанням до вакцинації.

Вакцинація під час гострого захворювання не знижує імунної відповіді на введення вакцин або зростання ризику виникнення побічних реакцій.

У осіб з гострою хворобою з легким перебігом як без, так із підвищенням температури до 38,0° С., відсутній вплив на формування імунної відповіді на вакцинацію. Такі стани не є протипоказанням до проведення як планової, так й екстреної вакцинації.

Особи з гострими захворюваннями з лихоманкою вище 38,0 С можуть бути вакциновані, як тільки одужають та не матимуть ознак гострої хвороби.

Ризики при вакцинації, що можуть виникнути:

  • Жодна вакцина не є абсолютно безпечною і не гарантує стовідсоткового захисту від усіх інфекцій усім вакцинованим людям.
  • У деяких випадках після проведення щеплення можуть виникнути післявакцинальні реакції та ускладнення, що зумовлені індивідуальною реакцією організму на вакцину: ущільнення тканини, гіперемія, болючість у місці уколу., тощо.
  • Після щеплення протягом 2-3 діб може підвищитися температура, з’явитися млявість, дратівливість. В деяких випадках побічні реакції можуть виникнути у вигляді алергії на різні компоненти вакцини.

Існують такі види вакцинації:

  • Добровільна вакцинація – проводиться пацієнтові за його бажанням з метою профілактики виникнення певних захворювань.
  • Рекомендована вакцинація – перелік рекомендованих профілактичних щеплень передбачено розділом третім Календаря профілактичних щеплень,затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2011р. No 595
  • Обов’язкова вакцинація – згідно п. а),б)ст. 10 Закону України“Про основи законодавства України про охорону здоров’я” Громадяни України зобов’язані піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Відповідно до Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”: ст. 27 Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими. Теж дублює і ст.. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб” . За загальними правилами особа може відмовитися від виконання вказаного обов’язку, зокрема в окремих випадках така відмова може тягнути за собою певні наслідки, а саме встановлення заборон. Згідно з ч. 2 ст. 15 «Про захист населення від інфекційних хвороб,” дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

В окремих випадках вакцинація проводиться у примусовому порядку без усвідомленої згоди особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнта іншими методами неможливе.