21 листопада 2013 року в адвоката з Броварів провели обшук, формально за всіма правилами: ухвала слідчого судді, поняті, троє представників Ради адвокатів. Вилучені диск і флешку згодом дослідили експерти, і у 2025 році Європейський суд з прав людини визнав це порушенням. Україна вже підписала Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката. Поясню, що вона вимагає і де українське право від неї відстає.
Про це зазначає адвокат Віталій Чаюн у блозі на ЮП.
Обшук за правилами
Справа «Рєзнік проти України» (заява № 31175/14, рішення від 23 січня 2025 року) показова саме своєю буденністю. Адвокат ще у вересні 2013 року повернув клієнтові, державному підприємству, договори, отримані для аналізу. Через два місяці Печерський районний суд Києва на клопотання заступника Генерального прокурора дозволив обшук у його квартирі. Представники Ради адвокатів були присутні, один із них вніс до протоколу заперечення. А вилучені носії потім передали до Київського НДІ судових експертиз, де шукали документи про близько двадцяти пʼяти підприємств, кореспонденцію і видалені файли.
ЄСПЛ констатував, що попри КПК 2012 року і новий Закон про адвокатуру «досі існують серйозні сумніви щодо якості процесуальних гарантій для захисту адвокатської таємниці» (§ 71). Вилучення пристроїв адвоката і доступ до них посадових осіб «без жодного зовнішнього нагляду чи інших необхідних гарантій» Суд визнав непропорційним втручанням (§ 76). Формальну вимогу закону виконали, але дослідження вмісту відбулося там, де вже ніхто не міг сказати «цей файл досліджувати не можна».
Конвенція, якої ще немає
Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката (CETS № 226) Комітет міністрів ухвалив 12 березня 2025 року, а 13 травня відкрив для підписання в Люксембурзі. Україна підписала її 9 березня 2026 року і стала двадцять восьмою державою-підписантом. Чинності Конвенція набере після того, як згоду на її обовʼязковість висловлять вісім держав, щонайменше шість із яких є членами Ради Європи (ч. 3 ст. 17). Як зазначав у травні заступник голови НААУ Валентин Гвоздій, на той момент жодна держава-підписант ще не внесла законопроєкт про ратифікацію до свого парламенту, а реалістичним горизонтом набрання чинності він назвав другу половину 2027 року.
В Україні законопроєкту про ратифікацію поки немає, хоча шість місяців, які Закон «Про міжнародні договори України» відводить МЗС на підготовку пропозицій Президентові, сплили на початку вересня. 28 вересня Володимир Ватрас разом з іншими депутатами зареєстрував супровідні законопроєкти № 16105 і № 16106, але їхні тексти ще не оприлюднені.
Присутність без повноважень
Сьогодні обшук в адвоката регулює ч. 2 ст. 23 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під час обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, і тимчасового доступу до його речей і документів має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Проте його права зводяться до того, щоб «ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій», а неявка представника обшукові не заважає.
Конвенція вимагає присутності незалежного адвоката або представника адвокатури під час будь-якого обшуку самого адвоката, а також приміщень, транспорту і пристроїв, які він використовує в роботі, і під час вилучення чи копіювання документів і даних. Виняток один: коли ті, хто проводить обшук, самі не досліджуватимуть вилучене (п. «c» ч. 1 ст. 9). Гарантія не абсолютна, закон може її обмежити, якщо це необхідно для розслідування злочинів. Але Пояснювальна доповідь до Конвенції чітко показує межу. Присутність «не повинна бути формальністю»: представник має реально заперечувати проти дослідження і вилучення конкретних предметів, на які поширюється таємниця. Якщо через невідкладність вилучили без нього, досліджувати вилучене без нього не можна. Обійтися без представника можна лише тоді, коли на місці матеріал не досліджують, а сортують згодом у провадженні перед судом.
Отже, питання не в тому, чи присутній представник, а в тому, що він може. І це Україні пояснили давно. У справі «Голован проти України» (заява № 41716/06, рішення від 5 липня 2012 року) офіс адвоката обшукали без рішення суду, а гарантами таємниці стали двоє понятих-студентів. Суд тоді вказав, що спостерігач повинен мати юридичну кваліфікацію, бути звʼязаним таємницею і мати повноваження запобігти втручанню під час сортування вилученого (§§ 62–63). Символічно, що того самого дня Верховна Рада ухвалила чинний Закон про адвокатуру, але таких повноважень представнику ради адвокатів він так і не дав. Не охоплює закон і особистий обшук адвоката, а саме за обшук затриманого адвоката і вилучення його телефону та документів ЄСПЛ констатував порушення у справі «Кадура та Смалій проти України» (заяви №№ 42753/14 і 43860/14, рішення від 21 січня 2021 року).
Прослуховування: те, чого не повернеш
Окремої статті про негласні слідчі дії в Конвенції немає. Захист випливає з п. «b» ч. 3 ст. 6: адвокати мають право конфіденційно спілкуватися з клієнтами і потенційними клієнтами будь-якими засобами. Пояснювальна доповідь тлумачить це жорстко: право «виключає відкриття і читання, прослуховування чи будь-яку іншу форму перехоплення» таких комунікацій. Винятки можливі, зокрема, за обґрунтованої підозри, що сам адвокат бере участь у злочині, і лише за ефективного судового контролю.
Закон про адвокатуру на рівні принципу каже те саме: він забороняє втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом (п. 9 ч. 1 ст. 23). Але КПК мислить категорією «захисника». Частина пʼята статті 258 забороняє втручання у спілкування захисника з підозрюваним чи обвинуваченим, стаття 161 закриває доступ до їхнього листування. Адвокат, який консультує клієнта поза кримінальним провадженням, під ці норми буквально не потрапляє.
Головна ж прогалина полягає у відсутності правил на випадок, коли розмову адвоката з клієнтом перехопили випадково, прослуховуючи когось іншого. Це ЄСПЛ констатував у справі «Денисюк та інші проти України». Інструкція про НСРД від 16 листопада 2012 року «не містить конкретних вказівок» щодо захисту такого спілкування (§ 111), а закон має визначати звітування незалежному наглядовому органу, порядок знищення, умови зберігання і використання таких матеріалів (§ 105). За відсутності цих правил Суд визнав порушення статті 8 (§§ 113–114). Тим часом за КПК непотрібні матеріали НСРД знищує прокурор за власним рішенням і під власним контролем (ст. 255).
У справі «Вихор проти України» (заява № 36618/14, рішення від 22 січня 2026 року) адвоката обвинувачували в шахрайстві щодо власного клієнта, тобто підозра стосувалася його самого. Проте й тут Суд визнав порушення: ухвали про прослуховування були сформульовані «в нечітких термінах», і з них не видно, що суддя зважив пропорційність, «враховуючи те, що заявник був практикуючим адвокатом» (§ 22).
Тому пропозиція голови НААУ Лідії Ізовітової, озвучена 25 вересня на засіданні Ради адвокатів України, запровадити попередній «фільтр» для матеріалів НСРД щодо адвокатів не є корпоративною забаганкою. Її аргумент простий: «відновити адвокатську таємницю після того, як матеріали вже прочитали, розкрили або прослухали, неможливо». А рішення у справі Денисюка, яке набуло статусу остаточного 13 травня 2025 року, Україні доведеться виконувати незалежно від долі Конвенції.
Не імунітет
Головний заклик противників посилення гарантій звучить так: адвокатський статус стане щитом. Конвенція цей ризик враховує. Вона поширюється на професійну діяльність адвокатів (ч. 1 ст. 2), а не на будь-яку діяльність особи з посвідченням. Пояснювальна доповідь тричі наголошує, що конфіденційність може бути обмежена за обґрунтованої підозри в участі самого адвоката у злочині (§§ 48–50), і зберігає обовʼязки адвокатів у сфері запобігання відмиванню коштів.
Вересневі обшуки НАБУ в Офісі Генерального прокурора в межах операції «Карфаген» показали, чому це розрізнення важливе. Присутність представників адвокатського самоврядування громадські активісти сприйняли як спробу прикрити фігурантів. У НААУ відповіли, що раду адвокатів повідомило саме НАБУ, бо щонайменше один із фігурантів має статус адвоката. Український закон здебільшого привʼязує гарантії до статусу особи, Конвенція – до професійної діяльності. І правильне питання під час обшуку звучить не «чи має ця особа свідоцтво», а «чи є тут матеріали адвокатської практики».
Гарантії без відповідальності
Стаття 397 КК карає втручання в діяльність захисника чи представника особи, зокрема порушення гарантій їхньої діяльності та професійної таємниці. Позбавлення волі вона не передбачає, тож це кримінальний проступок. За даними Офісу Генерального прокурора (форма № 1), у 2025 році за нею обліковано 121 кримінальне правопорушення, а за вісім місяців 2026 року ще 79. Підозру за цей час вручено одну, до суду не направлено жодного провадження. Конвенція ж вимагає ефективного розслідування, якщо є підстави вважати, що перешкоджання чи втручання в роботу адвоката може становити кримінальне правопорушення (п. «c» ч. 4 ст. 9).
Висновок
Люксембурзька конвенція не вигадує для українського кримінального процесу нічого нового. Вона закріплює в договорі те, що Страсбург уже пʼять разів пояснював Україні. Представник адвокатури на обшуку має бути фільтром, а не свідком. Розмова адвоката з клієнтом, перехоплена під час НСРД, має потрапляти до незалежного органу, а не в матеріали справи. А порушення гарантій адвокатської діяльності мають розслідуватися, а не лише обліковуватися. Поки цього немає в законі, ратифікація лише додасть до рішень ЄСПЛ ще один міжнародний механізм, який фіксуватиме ту саму проблему.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
