Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння може бути підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, долученим до матеріалів провадження в оригіналі. На достовірність і допустимість як доказу не впливає відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до законодавства мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив обвинуваченого на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування обвинуваченого на стан сп’яніння, підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи.
Недолучення до матеріалів кримінального провадження копії сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу, який використовувався в медичному закладі під час медичного огляду обвинуваченого з метою виявлення в нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, не тягне визнання акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів недопустимим доказом.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Ухвалюючи таке рішення та призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, місцевий суд урахував таку обставину, що обтяжує покарання, як вчинення злочину в стані сп’яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК).
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином перевірив належність і допустимість доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп’яніння під час ДТП і правильність застосування місцевим судом п. 13 ч. 1 ст. 67 КК.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1,
перевірив правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин
провадження, у тому числі окремого його елементу – перебування особи в стані
алкогольного сп’яніння під час скоєння ДТП, внаслідок якої було спричинено смерть пасажирки ОСОБА_3.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про доведеність перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп’яніння під час
вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК,
підтверджене даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою
виявлення стану алкогольного сп’яніння наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акту хіміко-токсикологічних досліджень, актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Одночасно є необґрунтованими твердження сторони захисту про недопустимість цих доказів через долучення до матеріалів провадження копій указаних документів, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що доводи про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів перебування ОСОБА_1 в стані
алкогольного сп’яніння під час ДТП, були предметом ретельної перевірки суду
апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Апеляційний суд, безпосередньо дослідивши докази, пересвідчився, що після
скоєння ДТП ОСОБА_1 був доставлений до відділення швидкої медичної допомоги, де йому в установленому порядку було видано направлення на огляд із метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і доставлено до наркологічного диспансеру, де проведено відповідний медичний огляд, про що свідчить запис у журналі реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп’яніння. Під час огляду в ОСОБА_1 відібрано необхідні біоматеріали, які направлено на дослідження, що зафіксовано актами хіміко-токсикологічних досліджень. Також актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів підтверджено використання в медичній установі під час огляду ОСОБА_1 технічного засобу Алконт 01сУ-U для визначення наявності або вимірювання етилового спирту у видихуваному повітрі.
Ці обставини не заперечувалися стороною захисту у судовому засіданні та в апеляційній та касаційній скаргах.
При цьому п. 19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ від 09 .11.2015 No 1452/735
(далі -Інструкція) визначено, що акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я.
Одночасно до матеріалів провадження долучені завірені належним чином копії актів, що не суперечить вимогам ч. 5 ст. 100 КПК.
До того ж висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування
під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
долучений до матеріалів провадження в оригіналі.
Та обставина, що цей висновок не підписаний ОСОБА_1, не свідчить про недопустимість його як доказу, як про це правильно зазначено в оскаржуваному
судовому рішенні.
Колегія суддів ККС погоджується з таким рішенням апеляційного суду, оскільки на достовірність і допустимість як доказу не впливає відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до Інструкції мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив ОСОБА_1 на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування ОСОБА_1 на стан сп’яніння, документ підписаний
лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи.
Також колегія суддів ККС вважає безпідставними аргументи сторони захисту про те, що підтвердженням недопустимості як доказу акта є недолучення до матеріалів провадження копії сертифікату відповідності приладу технічного засобу Алконт 01сУ-U та свідоцтва про повірку цього вимірювального приладу.
Так, дійсно відповідно до п. 9 розділу ІІ І Інструкції, використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Однак із системного аналізу пунктів 3, 8, 15, 16 розділ у ІІІ вказаної Інструкції вбачається, що, огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів) метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп’яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп’яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який також вноситься до акту медичного огляду.
Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп’яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп’яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд».
Крім того у касаційній скарзі не вказано, що сторона захисту, керуючись принципом змагальності, зверталась до закладу охорони здоров’я з відповідними запитами про надання відомостей щодо сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки чи видачі копій цих документів і що їй було відмовлено у цьому.
З огляду на це, недолучення до матеріалів провадження копії сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не тягне визнання акту недопустимим доказом.
Також апеляційний суд правильно визнав неспроможними доводи захисника про недопустимість результатів медичного огляду ОСОБА_1 з підстав недотримання двогодинного терміну його проведення з моменту виявлення до цього підстав.
Так, п. 8 розділу І та п. 9 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан
сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в з акладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, вказаними вимогами передбачено забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров’я для проведення огляду на стан сп’яніння не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення, а не двох годин із моменту вчинення ДТП, як про це стверджує захисник.
Детальніше з текстом постанови ВС від 20.09.2022 у справі No 711/2189/21 (провадження No 51-1704км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106454404
.