Обставини справи: як установлено рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували на території автозаправної
станції. У них виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення
чужого майна, реалізовуючи який, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таємно викрали
належний ТОВ вогнегасник порошковий ВП-45 пересувний, вартість якого згідно з висновком експерта становить 4 812 грн. Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ТОВ матеріальну шкоду на суму 4 812 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватими та засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни вказаний вирок місцевого суду.
Позиція ККС: кримінальне провадження передано на розгляд ОП.
Обґрунтування позиції ККС: у колегії суддів ККС виникла необхідність у передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розгляд ОП у зв’язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС виходячи з наступного.
Так, з постанови колегії суддів Третьої судової палати ККС від 25.01.2020 (провадження No 51-5519км20) предметом розгляду касаційного суду були
матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК. Місцевий суд вироком, з яким
погодився й суд апеляційної інстанції, визнав ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та виправдав
його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Розглянувши справу,
колегія суддів ККС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що в діях ОСОБА_3 відсутній корисливий мотив, який є обов’язковим для суб’єктивної сторони такого складу злочину, як крадіжка.
З указаним висновком колегія суддів ККС погодитися не може, оскільки, на переконання колегії суддів ККС, корисливий мотив і корислива мета не повинні визнаватися обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки. Свої висновки колегія суддів ККС аргументує наступним.
У кримінально-правовому розумінні, корисливий мотив – це прагнення, спонукання особи до незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вчинення протиправних дій стосовно інших осіб, суспільства або держави. Не можна погодитися з тим, що корисливий мотив при крадіжці — це бажання одержати вигоду, матеріальну користь, наживу для себе або третіх осіб. У випадку звернення винним чужого майна на свою користь або на користь третіх осіб слід констатувати наявність у діях винного корисливої мети, яку, власне, самим фактом звернення майна винний і досягає. Однак досягнення такої мети не обов’язково поєднується з наявністю в діях винного корисливого
мотиву. Отже, з огляду на вказане, колегія суддів ККС вважає, що крадіжка може бути вчинена не лише з корисливих мотивів.
Водночас колегія суддів ККС не вважає і корисливу мету обов’язковою ознакою крадіжки. Звичайно, у більшості випадків винний переслідує саме корисливу мету. Сам факт звернення майна винним на свою користь або на користь третіх осіб свідчить, на нашу думку, про наявність корисливої мети. Проте факти заволодіння чужим майном без подальшого його звернення на свою користь чи на користь третіх осіб (тобто вчинення діяння без корисливої мети), теж повинні кваліфікуватися як крадіжка.
Колегія суддів ККС доходить висновку, що корисливий мотив і корислива мета не є обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки; обов’язковою суб’єктивною ознакою крадіжки є вина у формі прямого умислу; таємне
викрадення чужого майна з будь-яких мотивів з метою розпорядитися майном як власним слід кваліфікувати як крадіжку.
Детальніше з текстом ухвали ВС від 16.08.2022 у справі No 404/3767/20 (провадження No 51-1375км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105852847.