Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 (колегія у складі суддів Глущенко Я.Б., Ганечко О.М., Собківа Я.М.) у справі № 580/4885/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому, просив:
– визнати протиправним і скасувати рішення, що оформлене протоколом від 02.07.2020 №233050003450, про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком згідно із заявою від 25.06.2020;
– зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі його заяви від 25.06.2020 з дати набуття права на пенсію (27.06.2020).
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позов задоволено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до записів його трудової книжки, працював у періоді з 01.09.1977 до 01.07.2008.
7. 25.06.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком з додатками.
8. Листом від 14.07.2020 відповідач повідомив, що при розгляді заяви про призначення пенсії за віком та доданих до неї документів встановлено, що страховий стаж становить 24 роки 22 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 20.06.1979 до 06.05.1980 в «Установі ЕЧ», оскільки в записі трудової книжки про прийняття нерозбірливо зазначено рік наказу. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком, відповідач прийняв рішення – протокол від 02.07.2020 №233050003450 про відмову в призначенні пенсії.
9. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що мав підстави для отримання пенсії за віком, проте відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, чим порушив ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст.19, ст.46 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 12, 56, 62, 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 2 ст. 24, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та позбавив його конституційного права на отримання пенсії.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2020 до 31.12.2020 не менше 27 років, а загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 22 дні. Тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком.
Вказував, що оскільки в трудовій книжці позивача за період роботи в «Установі ОУ» є виправлення у даті прийняття на роботу (в році) та інших документів на підтвердження стажу позивач не надав, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 20.06.1979 до 06.05.1980 до страхового стажу.
Додатково зазначав, що подвоєння страхового стажу у разі роботи за сумісництвом одночасно в двох організаціях чинним законодавством не передбачено, тому вимоги позивача врахувати при обчисленні страхового стажу додатково період роботи в Колгоспі імені Кутузова за період з 15.05.1991 до 18.03.1994 є безпідставними.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно із записами трудової книжки, позивач 20.06.1979 прийнятий до Установи ЕЧ 325/92 УВС Черкаського облвиконкому різноробочим на ремонтно-будівельні роботи (наказ від 20.06.79 №80от) 10.12.1979 звільнений за власним бажанням (наказ від 04.12.1979 №168от). 11.12.1979 переведений слюсарем з ремонту водопроводу. 06.05.1980 звільнений у зв`язку з призовом до армії (наказ від 05.05.1980 №115от).
Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Отже, вказані записи трудової книжки у періоді з 20.06.1979 до 06.05.1980 є розбірливими для сприйняття, а доводи відповідача не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Також зазначив, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах, а вказані вище записи трудової книжки позивача підтверджують наявність у нього стажу за вказаний період для врахування його при обчисленні і призначенні пенсії за віком.
Що стосується неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його роботи в Колгоспі імені Кутузова в період з 15.05.1991 до 18.08.1999 включно, то суд першої інстанції дійшов висновку, що довідками та записами в трудовій книжці колгоспника, яка належить позивачу, підтверджується, що він, працюючи у період з квітня 1991 року до серпня 1999 року на посадах тракториста, слюсаря та моториста 6 розряду, виконував вказану йому роботу, отримував за неї заробітну плату, а відтак має право на зарахування вказаного трудового стажу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями Закону України №1788-ХІІ не передбачено зарахування до страхового стажу періоду роботи за основним місцем та за сумісництвом, одночасно, а тому період роботи позивача з 15.05.1991 по 18.03.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу з кратністю « 1», що і було зроблено відповідачем.
Крім того, відповідачем помилково не враховано до страхового стажу позивача період роботи з 20.06.1979 по 06.05.1980, що складає 10 місяців 16 днів, однак, зазначеного періоду недостатньо для призначення позивачу пенсії за віком, оскільки загальний страховий стаж, з урахуванням цього періоду, становитиме 24 роки 11 місяців 8 днів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що працював на підставі членства в Колгоспі імені Кутузова в період з 15.05.1991 по 18.08.1999 включно, що становить 8 років 3 місяці 3 дні, які протиправно, в порушення ч. ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не було враховано відповідачем.
15. Вважає неправомірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у період з 15.05.1991 по 18.03.1994 він працював у військовій частині, а також у колгоспі, тобто фактично працював за сумісництвом та посилався на постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245.
16. Зазначає, що до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При цьому, жодного подвоєння страхового стажу не відбувається, а враховується саме трудовий стаж роботи особи.
17. На думку позивача, оскаржувану постанову прийнято з порушенням норма процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. ст. 3, 12, 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
18. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
20. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
21. Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
22. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років.
23. Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
24. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
25. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
26. Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
27. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
28. Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
29. До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
30. У спірні періоди роботи позивача діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
31. Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
32. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
33. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
34. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
35. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
36. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
37. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині не зарахування періоду його роботи в Колгоспі імені Кутузова з 15.05.1991 по 18.03.1994, що підтверджується записами в трудовій книжці.
38. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці, позивач у період з 14.08.1989 по 18.03.1994 працював у військовій частині № НОМЕР_1 , що частково співпадає з періодом роботи в Колгоспі імені Кутузова. Тобто, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач у період з 15.05.1991 по 18.03.1994 фактично працював за сумісництвом.
39. Сумісництвом є виконання працівником, окрім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
40. Вказаний період враховано відповідачем у повному обсязі, проте за час роботи у військовій частині, тобто в одинарному розмірі.
41. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що положеннями Закону №1788-ХІІ не передбачено зарахування до страхового стажу періоду роботи за основним місцем та за сумісництвом, одночасно.
42. За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
43. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №580/4885/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.