Судове рішення про встановлення порядку користування спільним майном не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їхніх прав як власників, оскільки суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їхніх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, тобто з наближенням до ідеальних часток.
06 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про встановлення порядку користування квартирою.
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником 3/4 часток квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є власником іншої 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та фактично проживає у цій квартирі.
Загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 46,9 кв. м, з яких житлова площа–
29,1 кв. м. Згідно з технічним паспортом на квартиру спірна квартира складається з двох кімнат площею 12,3 кв. м та 16,8 кв. м.
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про вселення її та членів її сім’ї у зазначену квартиру та зобов’язання ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні житлом.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов про встановлення
порядку користування квартирою. Зустрічну позовну заяву мотивувала тим, що вона не заперечує проти вселення ОСОБА_1 до вказаного житла, однак вважає, що ОСОБА_1 не має права вселяти у спірне житло свого чоловіка, який не є співвласником.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено порядок
користування квартирою АДРЕСА_1, а саме у користування ОСОБА_2 виділено
житлову кімнату, площею 12,3 кв. м, у користування ОСОБА_1 та членів її сім’ї
виділено житлову кімнату площею 16,8 кв. м, кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишено у загальному користуванні.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій зазначила, що суди попередніх інстанцій відійшли у значних обсягах від часток
співвласників і встановили такий порядок користування квартирою, який найбільше враховує інтереси ОСОБА_2 та порушує права іншого власника, якому належить 3/4 частки спірного майна. Також суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 358 ЦК України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі висновки.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою
власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної
часткової власності.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює
добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно
враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним
вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності.
Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві
власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість
відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Таким чином, посилання у касаційній скарзі на те, що згідно із установленим судом порядком користування спірною квартирою виділена ОСОБА_2 у користування площа квартири значно перевищує належну їй частку у спільному майні, є необґрунтованими, оскільки цей спір не стосується порядку поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму, а судове рішення про встановлення порядку користування спільним майном не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 6 лютого 2023 року у справі No 607/22941/21 (провадження No 61-12444св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108790867.