Суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст. 285 КПК зобов’язані роз’яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є підставою для звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності в порядку, визначеному КПК, у зв’язку із чим кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також роз’яснити особі її право заперечувати проти закриття кримінального провадження із цієї підстави. Якщо під час апеляційного перегляду вказані вище обставини суд роз’яснив, але засуджений наполягав на тому, щоб його виправдали, та заперечував проти закриття кримінального провадження щодо нього у зв’язку із закінченням строків давності, однак апеляційний суд на підставі ч. 5 ст. 74 КК не звільнив засудженого від призначеного покарання з підстав, передбачених ст. 49 КК, то це свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 125 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну ухвали апеляційного суду та просить на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв’язку із закінченням строків давності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з дня вчинення ОСОБА_9 кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, а саме на момент прийняття рішення у кримінальному провадженні апеляційним судом, з дня вчинення кримінального проступку минуло більше двох років.
Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій та звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв’язку із закінченням строків давності.
Обґрунтування позиції ККС: ККС зазначає, що апеляційний суд під час
апеляційного розгляду не врахував перебігу строку та не звільнив ОСОБА_9 від
призначеного покарання.
Під час апеляційного розгляду суд установив, що строки притягнення до
кримінальної відповідальності ОСОБА_9 закінчилися, та оголосив перерву для
узгодження позиції між підсудним і його захисником. Після перерви в судовому
засіданні апеляційний суд роз’яснив ОСОБА_9 його право заявити клопотання
про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків
давності та правові наслідки розгляду такого клопотання, однак ОСОБА_9
наполягав на своїй невинуватості та просив його виправдати, не погоджуючись із закриттям кримінального провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК. Зокрема, у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Імперативний обов’язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Виходячи з аналізу зазначених норм КПК, суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язані відповідно до ст. 285 КПК роз’яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, визначеному КПК, і таке звільнення вказує на закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, таких вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався, ОСОБА_9 було роз’яснено право заявити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження, однак під час апеляційного розгляду засуджений наполягав на його виправданні та заперечував проти закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
Разом із цим, апеляційний суд порушив вимоги ч. 5 ст. 74 КК, відповідно до якої суд повинен був звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання з підстав, передбачених ст. 49 КК.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він наполягає на скасуванні судових рішень, звільненні його підзахисного від кримінальної
відповідальності та закритті кримінального провадження.
Таку позицію захисника засуджений не підтримав під час апеляційного розгляду, оскільки наполягав на його виправданні та заперечував скоєння ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов: на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене
кримінальне правопорушення; ця особа не подавала до апеляційного суду
відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд
апеляційної інстанції не роз’яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі
наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
та не з’ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; така особа за
вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від
кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням
строків давності.
Детальніше з текстом постанови колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 24.01.2023 у справі No 752/943/21 (провадження No 51-2359км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108628332.