Верховний Суд постановою від 19 серпня 2026 року у справі № 646/5128/23 (провадження № 61-13413св25) залишив без задоволення касаційну скаргу колишнього працівника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на рішення про відмову у визнанні мобінгу (цькування), стягненні 172 600 грн моральної шкоди та зобов’язанні роботодавця публічно вибачитися. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (суддя-доповідач Ситнік О. М., судді Ігнатенко В. М. і Фаловська І. М.) погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача через скорочення штату, яке стосувалося всіх працівників на його посаді, не може за визначенням становити мобінг, спрямований персонально проти нього.
Обставини справи
Позивач перебував у трудових відносинах з АТ «ОГРС «Харківміськгаз» з 20 серпня 2018 року. У вересні 2023 року він звернувся до суду з позовом, стверджуючи, що з травня 2021 року до серпня 2023 року був підданий систематичному мобінгу: роботодавець нібито вимагав від нього самостійного виконання робіт підвищеної небезпеки (електрогазозварення) без помічника упродовж приблизно двох років, не забезпечував засобами індивідуального захисту, протокол зборів від 25 липня 2023 року містив, за його твердженням, наклепницькі записи про порушення ним трудової дисципліни, а звільнення після поданої ним 8 серпня 2023 року скарги до Державної служби України з питань праці мало на меті припинення його трудових прав.
31 жовтня 2023 року позивача звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі скороченням штату. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, встановивши, що розрахункові листи позивача за 2022–2023 роки підтверджують нарахування йому премій і доплат за роботу у шкідливих умовах праці та відсутність заборгованості із заробітної плати, а надані позивачем аудіозаписи розмов не містять ознак загрозливого чи принизливого тиску. Окремим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2024 року у справі № 646/7619/23, яке набрало законної сили після касаційного перегляду 11 грудня 2025 року, позивачу вже було відмовлено в поновленні на роботі — суди встановили, що звільнення відбулося через скорочення штату й стосувалося не лише його, а тому не мало ознак мобінгу.
Правова кваліфікація
Чинна норма
Стаття 2-2 Кодексу законів про працю України, введена Законом України від 11 грудня 2022 року № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», визначає мобінг як систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця чи працівників трудового колективу, спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації працівника, що проявляються у формі психологічного або економічного тиску. Стаття 237-1 Кодексу прямо ставить право працівника на відшкодування моральної шкоди в залежність від того, чи підтверджено факт мобінгу судовим рішенням, що набрало законної сили, — тобто саме встановлення факту мобінгу є передумовою для компенсації, а не навпаки.
Судова практика
Верховний Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), за якою встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції є судом права, а не судом факту, і не наділений повноваженнями переоцінювати докази за відсутності порушень порядку їх дослідження. З цього мотиву Суд відхилив доводи касаційної скарги про повторне прослуховування аудіозаписів і переоцінку доказів як такі, що виходять за межі касаційного перегляду.
Щодо доказової сили аудіозаписів Верховний Суд застосував підхід, сформульований у постанові від 22 січня 2026 року у справі № 642/2981/24 (провадження № 61-1269св25): аудіозапис розмови, у якому не ідентифіковано співрозмовників і неможливо встановити дату, час і місце розмови, а сама розмова зводиться до суперечки на підвищених тонах, не є належним доказом мобінгу.
Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали за статтею 262 Цивільного процесуального кодексу України Верховний Суд відтворив правову позицію Великої Палати Верховного Суду з постанови від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18): постановлення такої ухвали є правом, а не обов’язком суду, і в цій справі за відсутності підтверджених фактів порушення вимог безпеки праці підстав для її постановлення не було.
Аналітична оцінка
Ключовий правовий висновок цієї постанови стосується співвідношення мобінгу зі скороченням штату: колегія суддів прямо зазначила, що скорочення всіх працівників на певній посаді є організаційним заходом, який за визначенням не може бути спрямований проти конкретної особи, — оскільки звільняють усіх, хто обіймає цю посаду, неможливо стверджувати, що звільнення однієї з таких осіб переслідувало мету «цькування з метою звільнення» саме її. Це не встановлений судом факт у розумінні окремої статті закону, а логічний висновок Суду про застосування законодавчого визначення мобінгу до конкретної категорії звільнень, і за характером він є ширшим за обставини цієї конкретної справи.
Другий істотний елемент аналізу — оцінка нарахованих премій і доплат як доказу, що спростовує твердження про економічний тиск: Суд визнав, що виплата премій, доплат за шкідливі умови праці та відзнак керівництва є прямим документальним доказом, протилежним твердженню про систематичний економічний тиск і ворожу атмосферу з боку роботодавця. Водночас Суд уточнив межі цього висновку: невиплата належних працівникові сум може набути ознак мобінгу, але лише за умови доведення, що таке невиплачення застосовувалося вибірково саме до нього як інструмент тиску, — сама по собі відсутність доказів такої вибірковості в матеріалах справи не дозволяє кваліфікувати навіть спірні виплати як мобінг.
Окремо Верховний Суд відмовився формувати висновок щодо застосування статті 2-2 Кодексу законів про працю України до ситуації звільнення після скарги на мобінг у процесі передання підприємства новому роботодавцю (з посиланням заявника на Директиву Ради 2001/23/ЄС від 12 березня 2001 року про наближення законодавств держав-членів щодо захисту прав працівників у разі передання підприємств) — оскільки в цій справі факт мобінгу не встановлено, питання про правові наслідки звільнення в контексті такого мобінгу виявилося позбавленим предмета для формування правової позиції.
Чому це важливо
Ця постанова — один із перших актів застосування Верховним Судом статті 2-2 Кодексу законів про працю України до типової ситуації, коли працівник намагається кваліфікувати як мобінг звільнення через скорочення штату.
Сформульований Судом критерій — масовість скорочення виключає персональну спрямованість — дає роботодавцям чіткий і відтворюваний аргумент захисту в спорах, ініційованих звільненими працівниками, які пов’язують дату звільнення з попередньою скаргою на нібито мобінг.
Так само важливим для практики є підтвердження того, що наявність преміальних виплат і відзнак є самостійним, а не допоміжним доказом на користь роботодавця, а аудіозаписи розмов без ідентифікації співрозмовників і часових реквізитів не витримують доказового стандарту, застосовного до справ про мобінг, — обидва підходи узгоджуються з практикою Верховного Суду в інших справах цієї категорії, ухваленими впродовж 2026 року.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Як захиститися від мобінгу? – адвокат Вікторія Поліщук — практичні підходи до захисту від звинувачень у мобінгу та доказові стандарти, застосовні в такій категорії спорів.
- Звільнення у зв’язку із скороченням: чек-лист та судова практика: адвокат Лисенко — вимоги до процедури звільнення через скорочення штату, дотримання яких безпосередньо впливає на оцінку такого звільнення в спорах про мобінг.
- Проблемні аспекти стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсацій, моральної шкоди та інших виплат під час звільнення працівників: адвокат Поліщук — суміжні питання відшкодування моральної шкоди при звільненні, безпосередньо пов’язані з предметом цієї постанови.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.