Нарадчі кімнати для суддів – це пережитки Радянського Союзу, адже тоді ключові рішення у справах мали ухвалювати кілька людей, що радилися між собою.
Про це заявив Ігор Головань, адвокат для NEWS UA ONE.
Справа в тому, що славнозвісна нарадча кімната – це такий собі атавізм радянщини. Чому? Тому що в радянських судах судді самі не приймали рішення, а були так звані народні засідателі. І тому суд завжди складався з декількох осіб, і вони мали усамітнюватись втрьох в певній кімнаті і там радитися. Заборонявся туди доступ для того, щоб ніхто не впливав. Це було таке радянське ноу-хау.
“Звичайно, коли одна людина сама з собою радиться десь в нарадчій кімнаті, та ще й відповідно до закону на нічний час може кудись виходити, – це казус юридичний. І хотів би зауважити, що там багато людей сиділи кілька годин позавчора, чекали. Потім там проголосили, що будуть сьогодні оголошувати рішення. Це, в принципі, означає, що суддя за весь цей час, за виключенням нічної доби, тобто з 22 по шостої ранку він весь час там мав знаходитись і щось там розмірковувати. Це, звісно, абсурд. Це, звісно, привід для того, щоб щось придумати, що робити”, зазначає Головань.