Адвокат Олександр Кудрявцев провів у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Відшкодування шкоди у кримінальному провадженні».
Кожен злочин, де є потерпілий, містить ознаки цивільного правопорушення, оскільки потерпілому заподіюється шкода: майнова, моральна чи фізична, а це вже є підставою не тільки для настання кримінальної відповідальності, а й для цивільно-правової.
Якщо йде мова про відшкодування шкоди, завданої злочином, з’являються дві процесуальні фігури – цивільний позивач та цивільний відповідач.
Згідно ч. 1 ст. 61 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), цивільним позивачем є:
а) фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди;
б) юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди;
в) адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила (пред’явив) цивільний позов.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 61 КПК права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право:
- підтримувати цивільний позов;
- відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення;
- збільшити позовні вимоги.
Так, у Постанові від 16.09.2020 року у справі № 569/713/18 Верховний Суд зробив висновок, що КПК не обмежує потерпілого у зміні цивільного позову, у тому числі й збільшенні його розміру. Відтак, збільшення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди під час розгляду справи по суті шляхом прийняття відповідної заяви ґрунтується на вимогах закону. Аналогічну правову позицію Верховний Суд також висловив у постанові від 14.09.2021 року № 395/875/19.
За ч. 1 ст. 62 КПК цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути:
а) фізична або
б) юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Цивільних відповідачів може бути декілька, якщо йдеться мова про груповий злочин з декількома фігурантами, і якщо до всіх потерпілий пред’являє свої вимоги, у такому разі обвинувачені відповідатимуть перед потерпілим як солідарні боржники.
Зокрема, якщо йдеться мова про кримінальні правопорушення проти безпеки руху, а саме ст. ст. 286, 286-1 Кримінального кодексу України, то у такому випадку цивільним співвідповідачем обов’язково виступатиме страхова компанія.
Постановою від 27.07.2021 року у справі № 431/1397/20 Верховний Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, оскільки з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію. Отже, рішення суду про стягнення із засудженого моральної шкоди в повному розмірі без врахування відповідальності страховика суперечить вимогам Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому Суд зменшив суму відшкодованої із засудженого моральної шкоди на суму, яка мала бути стягнута зі страхової компанії відповідно до закону.
За ч. 2, 3 ст. 62 КПК права та обов’язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний відповідач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має:
- право визнавати позов повністю чи частково;
- заперечувати проти нього.
Окремо лектор звернув увагу на особливості подання у рамках кримінального провадження цивільного позову.
Так, за ч. ч. 1, 2 ст. 127 КПК підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Олександр Кудрявцев зауважив, що у цій нормі слід сфокусувати увагу на таких моментах:
- цивільний позов пред’являється до підозрюваного/обвинуваченого, тобто до особи, яка має певний процесуальний статус. Цивільний позов у кримінальному провадженні складається за правилами, встановленими цивільним процесуальним законом, тому у позові має бути чітко зазначено особу відповідача.
- позов пред’являється до початку судового розгляду. За ч. 2 ст. 347 КПК судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта. Отже, не обов’язково пред’являти позов під час підготовчого судового засідання.
Так, у Постанові від 26.05.2020 року у справі № 754/10041/18 Верховний Суд приходить до висновку, що порушень вимог ст. 128 КПК під час звернення потерпілої з цивільним позовом не було, оскільки цивільний позов ОСОБА_1 заявлено до оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, отже в розумінні ст. 347 КПК до початку судового розгляду. При цьому, у касаційній скарзі захист якраз і вказував на те, що цивільний позов було заявлено після закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду, тобто на думку захисника з порушенням ст. 128 КПК. Але ВС цю позицію не підтримав.
Згідно ч. ч. 6, 7 ст. 128 КПК відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.
Розглянувши цивільний позов, суд може прийняти одне з таких рішень:
- Задовольнити цивільний позов повністю або частково – у разі ухвалення обвинувального вироку (ч. 1. ст. 129 КПК);
- Відмовити в позові – у разі ухвалення обвинувального вироку (ч. 1 ст. 129 КПК);
- Відмовити в позові – у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 129 КПК);
- Залишити позов без розгляду – у разі виправдання обвинуваченого (ч. 3 ст. 129 КПК);
- Залишити позов без розгляду – у випадку неприбуття в судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника (ч. 1 ст. 326 КПК).
Лектор підкреслив, якщо суд прийме інше рішення, до прикладу, залишить позов без розгляду у випадку, коли потрібно було б відмовляти у позові чи задовольняти позов, то це стане підставою для скасування вироку та направлення справи на новий розгляд.
Підтвердженням цьому є судова практика. Зокрема, у постанові ВС від 28.03.2019 року у справі № 588/678/17 суд першої інстанції стягнув на користь потерпілого моральну шкоду, а в частині стягнення майнової шкоди залишив позов без розгляду. Апеляційний суд в цій частині вирок не змінював. У свою чергу, Верховний Суд обидва рішення скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ВС зазначив, що місцевий суд усупереч вимогам процесуального не розглянув позов у частині відшкодування матеріальної шкоди, чим порушив вимоги закону, а суд апеляційної інстанції це порушення не усунув.
Зупинився лектор також на аналізі особливостей відшкодування майнової та моральної шкоди. У питаннях, що стосуються відшкодування шкоди потрібно звертатися до Цивільного кодексу України (далі – ЦК) у частині деліктних правовідносин.
Для того, щоб довести розмір майнової шкоди у корисливих злочинах потерпілим слід діяти наступним чином:
- скористатися способом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК – самостійно подати докази. У цій ситуації лектор радить надавати докази окремою заявою слідчому під розпис, через канцелярію під штамп.
- скористатися способом, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК.
Для того, щоб довести розмір майнової шкоди у злочинах, що спричинили розлад здоров’я, потерпілий може у порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК самостійно подати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Для цього необхідно:
- Зберігати документи, що підтверджують оплату за лікування та придбання ліків;
- Ліки мають співпадати з призначенням;
- Не сплачувати кошти за лікування на рахунок благодійних організацій.
Довести моральну шкоду можна наступним чином:
І. провести психологічне дослідження потерпілого, отримати висновок психолога (п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 93 КПК, п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
ІІ. Не проводити психологічне дослідження потерпілого, а виходити з того, що потерпілий у будь-якому випадку страждає від вчиненого щодо нього злочину (постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 709/1173/17).
Визначення розміру моральної шкоди відбувається:
- за допомогою психологічного дослідження. При цьому розмір моральної шкоди встановлюється судом (постанова ВС від 07.04.2020 року у справі № 572/3209/17);
- виходячи із законодавчих критеріїв, встановлених ч. 2 ст. 23 ЦК;
- враховуючи поведінку потерпілого (ст. 1193 ЦК).