Стан ув’язненої в РФ кримської журналістки Ірини Данилович критично погіршився

Проєкт «Крим.Реалії», Радіо Свобода, 19 вересня 2026 року о 20:30 за Києвом оприлюднив нові свідчення голови Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник про умови утримання кримської журналістки й правозахисниці Ірини Данилович у виправній колонії № 7 в місті Зеленокумськ Ставропольського краю РФ.

За словами Скрипник, до постійного яскравого освітлення в камері та гучної тюремної аудіосистеми додалося використання іншою ув’язненою особистого радіоприймача на високій гучності; Данилович розцінює це як навмисний тиск у відповідь на її скарги на попередні умови тримання.

Скрипник також повідомила про постійний сильний головний і вушний біль, порушення координації рухів і вкрай тяжкий психологічний стан Данилович. Колишній політв’язень і фрілансер «Крим.Реалії» Владислав Єсипенко додав, що, за наявною в українських правозахисників інформацією, у Данилович з’явилися суїцидальні думки; це твердження походить від правозахисної сторони й незалежно медично не підтверджене.

Хто така Ірина Данилович і в чому її звинуватили

Ірина Данилович — кримська медсестра, журналістка й правозахисниця, яка до затримання документувала проблеми охорони здоров’я в окупованому Криму та вела просвітницький блог про права медичних працівників, а також співпрацювала з проєктом «Крим.Реалії». Наприкінці квітня 2022 року (за окремими даними — 29 квітня 2022 року) її затримали співробітники ФСБ у Сімферополі; протокол затримання оформили лише 7 травня 2022 року, а рішення про арешт ухвалив Київський районний суд Сімферополя. Обвинувальний вирок Феодосійський міський суд (окупаційний) ухвалив 28 грудня 2022 року за звинуваченням у незаконному зберіганні вибухової речовини — за твердженнями захисту, підкинутої їй; Данилович засудили до 7 років позбавлення волі та штрафу 50 тисяч російських рублів. У червні 2023 року окупаційний «Верховний суд Криму» скоротив строк на один місяць за результатами апеляційного перегляду. Правозахисні організації визнають переслідування Данилович політично мотивованим.

Причетність Данилович до інкримінованого діяння не встановлена жодним вироком суду, що відповідав би стандартам справедливого судового розгляду, — вирок ухвалено окупаційним судом, юрисдикцію якого Україна не визнає.

Міжнародні механізми, які вже розглядають справу

У Європейському суді з прав людини проти Російської Федерації перебувають дві окремі заяви, пов’язані зі справою Данилович. Заява № 6579/23 (подана 15 січня 2023 року) стосується імовірного порушення статті 5 Конвенції — незаконного позбавлення волі, зокрема утримання без контакту із зовнішнім світом до формального оформлення протоколу затримання; цю заяву комунікували Російській Федерації 28 квітня 2026 року, і Суд визнав її достатньо обґрунтованою для офіційного запиту письмових пояснень від держави-відповідача. Заява № 4065/25 (подана 28 січня 2025 року) стосується внесення Данилович до реєстру так званих «іноземних агентів» рішенням Міністерства юстиції РФ від 3 червня 2022 року та імовірних порушень статей 8, 10, 14 і 18 Конвенції.

Окремо, у червні 2026 року міжнародні організації Reporters Without Borders і Human Rights Foundation звернулися із зверненням щодо справи Данилович до шести спеціальних доповідачів ООН (з питань катувань, свободи вираження поглядів, насильства щодо жінок, незалежності судочинства, захисту правозахисників і протидії тероризму), послався на погіршення стану здоров’я та нелюдські умови тримання. Це звернення до спецдоповідачів ООН є формою правозахисного реагування, а не судовим чи квазісудовим рішенням, і саме по собі не встановлює порушення — на відміну від комунікованих Росії заяв до ЄСПЛ, які вже пройшли попередню оцінку прийнятності Судом.

Що нового порівняно з попереднім станом справи

Раніше правозахисники системно повідомляли про тривалу відсутність належного лікування Данилович (зокрема повної втрати слуху на одне вухо) та про постійне яскраве освітлення й гучну тюремну аудіосистему як факт умов тримання. Нове повідомлення фіксує подальше погіршення фізичного й психологічного стану Данилович і додатковий, раніше не описаний спосіб акустичного тиску — використання радіоприймача іншою ув’язненою, — застосований, за словами Скрипник, попри скарги Данилович на попередні джерела шуму.

Чому це важливо

Справа стосується одночасно кількох захищених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав: заборони катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження (стаття 3), права на свободу та особисту недоторканність (стаття 5), права на повагу до приватного життя (стаття 8) і свободи вираження поглядів (стаття 10). Велика Палата Європейського суду з прав людини у міждержавній справі України проти Росії (щодо Криму) вже констатувала — остаточним рішенням від 25 червня 2024 року за заявами № 20958/14 і № 38334/18 — існування адміністративної практики систематичних порушень Конвенції на території окупованого Криму з 27 лютого 2014 року, включно з жорстоким поводженням, незаконним затриманням і переслідуванням за проукраїнську позицію; це рішення стосується Криму загалом, а не персонально справи Данилович, чиї власні заяви до ЄСПЛ перебувають на окремому й досі незавершеному розгляді.

Скрипник також звернула увагу на системну проблему обміну цивільних утримуваних: за її оцінкою, у обмінах між Україною та Росією цивільні особи становлять не більше 7 %, ефективного правового механізму для їхнього повернення не існує, а частина утримуваних перебуває без зв’язку із зовнішнім світом.

Читайте також на ADVOKAT POST

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.