Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат сказав студентам на засіданні гуртка з цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, присвяченому темі недійсності правочинів. Засідання відбулося в онлайн-режимі, повідомляє прес-служба ВС.
Зокрема, на засіданні обговорювали застосування ст. 210 ЦК України, яка визначає, що коли законом передбачена державна реєстрація правочину, то він є вчиненим з моменту такої реєстрації. Василь Крат зауважив, що правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин слід вважати невчиненим. Хоча в законодавстві й передбачені випадки, коли може здійснюватися державна реєстрація (ст. 1114 ЦК України, інші закони України, зокрема «Про авторське право і суміжні права» (ч. 5 ст. 11), «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» (ст. 11)), у більшості з них така реєстрація спрямована на повідомлення інших учасників цивільних відносин. Тобто державна реєстрація правочину в сучасних умовах не має правостворюючого значення, з фактом реєстрації цих договорів не пов’язується момент їх укладення. Доповідач зазначив, що ст. 210 ЦК України є «мертвою», хоча її не виключили з Кодексу.
Крім того, він зауважив, що такий правовий наслідок, як кваліфікація правочину неукладеним через відсутність його державної реєстрації, існував із 1 січня 2004 року до 1 січня 2013 року.
«Після цієї дати відсутність державної реєстрації правочинів, про що зазначено в деяких законах, не має правового наслідку визнання їх недійсними. Щодо відчуження майнових прав інтелектуальної власності, то реєстрація застосовується для того, щоб знати, хто є суб’єктом таких прав», — сказав Василь Крат.