Суд ЄС дозволив не дублювати в рекламі обов’язкові застереження, вказані на етикетці

Суд Європейського Союзу (п’ята палата) рішенням від 17 вересня 2026 року у справі C‑657/24 Kyberg Pharma Vertriebs-GmbH проти Schutzverband gegen Unwesen in der Wirtschaft eV витлумачив статтю 10(2) Регламенту (ЄС) №1924/2006 про твердження щодо поживної цінності та користі для здоров’я, які зазначаються на харчових продуктах.

Суд дійшов висновку, що письмова реклама харчової добавки не є “маркуванням” у розумінні цієї норми, а обов’язкову інформацію, яку регламент вимагає для тверджень про користь для здоров’я (зокрема застереження про важливість збалансованого й різноманітного харчування), не потрібно повторювати в рекламі, якщо вона вже міститься на етикетці самого продукту.

Рішення ухвалене за зверненням Федерального суду Німеччини (Bundesgerichtshof) у справі про судову заборону, ініційованій німецькою організацією із захисту добросовісної конкуренції.

Обставини справи

Kyberg Pharma Vertriebs-GmbH реалізує у формі капсул харчову добавку на основі глюкоманану (конжаку), на упаковці якої розміщено застереження про важливість збалансованого й різноманітного харчування та здорового способу життя — інформацію, яку стаття 10(2)(a) Регламенту №1924/2006 вимагає для будь-якого твердження про користь для здоров’я. У 2020 році компанія розмістила в друкованій пресі рекламне оголошення з твердженнями “Схудніть здоровим способом” і “Глюкоманан допомагає схуднути в межах низькокалорійної дієти” — без цього застереження. Сторони не заперечували, що застереження в самій рекламі відсутнє.

Schutzverband gegen Unwesen in der Wirtschaft eV — об’єднання, статутним завданням якого є протидія недобросовісній конкуренції, — звернулося до Земельного суду Мюнхена I з вимогою заборонити Kyberg Pharma поширювати такі твердження без застереження безпосередньо в рекламі. Земельний суд Мюнхена I (рішення від 19 січня 2022 року) та Вищий земельний суд Мюнхена (рішення від 20 липня 2023 року) задовольнили позов, визнавши, що обов’язкова інформація має міститися саме в рекламному оголошенні. Kyberg Pharma оскаржила це рішення в касаційному порядку до Bundesgerichtshof, який 26 вересня 2024 року звернувся до Суду ЄС із двома преюдиціальними питаннями.

Правове регулювання

Стаття 3 Регламенту (ЄС) №1924/2006 дозволяє використання тверджень про поживну цінність і користь для здоров’я в маркуванні, представленні та рекламі харчових продуктів лише за умови дотримання регламенту. Стаття 10(2) уточнює: твердження про користь для здоров’я допускаються, лише якщо в маркуванні — або, за відсутності такого маркування, у представленні й рекламі — міститься (a) застереження про важливість збалансованого й різноманітного харчування та здорового способу життя, (b) кількість продукту й режим споживання, потрібні для заявленого ефекту, (c) за потреби — застереження для осіб, яким слід уникати цього продукту, і (d) попередження про ризики надмірного споживання.

Поняття “маркування” визначене в статті 2(1)(d) регламенту через відсилання до законодавства про надання харчової інформації споживачам (нині — пункт (j) частини 2 статті 2 Регламенту (ЄС) №1169/2011) як будь-які слова, дані, торговельні марки, зображення чи символи, розміщені на пакованні або на документі, повідомленні, етикетці, кільці чи манжеті, що супроводжують продукт. Поняття “реклама” визначене в пункті (a) статті 2 Директиви 2006/114/ЄС як представлення в будь-якій формі з метою сприяння збуту товарів. Настановчий документ Європейської Комісії — Імплементаційне рішення 2013/63/ЄС — прямо роз’яснює, що “маркування” стосується постачання продукту кінцевому споживачеві, тоді як “реклама” — це просування збуту продукту господарюючим суб’єктом.

Перше питання: чи охоплює “маркування” письмову рекламу

Суд ЄС визнав, що, попри широке визначення терміна “маркування”, регламент послідовно розрізняє поняття “маркування”, “представлення” і “рекламу”, не допускаючи їх змішування: формулювання статті 10(2) “або, за відсутності такого маркування” вказує на субсидіарність, а не рівнозначність цих категорій. Оскільки Регламент №1924/2006 доповнює регулювання, яке нині міститься в Регламенті №1169/2011, а останній також системно розмежовує “маркування” і “рекламу” (остання визначена окремо через Директиву 2006/114/ЄС і охоплює будь-яку форму представлення, включно з письмовою), Суд дійшов висновку, що письмова реклама в принципі не підпадає під поняття “маркування”. Розширювальне тлумачення звело б нанівець розмежування, яке законодавець ЄС свідомо заклав у регламент.

Друге питання: чи потрібно повторювати обов’язкову інформацію в рекламі

Суд ЄС виснував, що сполучник “або” у формулюванні статті 10(2) означає: обов’язкова інформація має бути передусім на маркуванні продукту, а вимога наводити її також у представленні й рекламі виникає лише за відсутності такого маркування. Суд визнав розбіжність мовних версій регламенту (франкомовна версія використовує “або” між “представленням” і “рекламою”, тоді як низка інших версій, включно з англійською та німецькою, — “і”), однак вважав її нерелевантною для цієї справи, оскільки вона стосується виключно ситуації відсутності маркування, що не має місця в спорі Kyberg Pharma. Суд додатково послався на пункт 2.1 додатка до Імплементаційного рішення 2013/63/ЄС, який прямо передбачає обов’язок наводити інформацію в маркуванні, а в рекламі — лише за відсутності маркування, та на статтю 12 Регламенту №1169/2011, за якою споживач повинен мати доступ до обов’язкової інформації на етапі ухвалення рішення про купівлю, — а етикетка забезпечує цей доступ незалежно від змісту рекламного оголошення. Суд також зазначив, що поширення вимог маркування на рекламу автоматично посилило б захист споживача, але порушило б баланс цілей регламенту, зокрема ефективне функціонування внутрішнього ринку.

Значення для практики

Рішення означає, що виробник чи дистриб’ютор харчової добавки, який використовує твердження про користь для здоров’я, виконує вимоги статті 10(2) Регламенту №1924/2006, якщо обов’язкова інформація повністю й коректно наведена на етикетці продукту, — і не зобов’язаний відтворювати її в кожному рекламному оголошенні, включно з друкованою рекламою в пресі. Це звужує підстави для позовів організацій із захисту прав споживачів і конкурентів, аналогічних Schutzverband, які ґрунтуються виключно на відсутності застережень у самій рекламі за наявності належного маркування товару.

Для українського контексту рішення становить практичний інтерес з двох причин. По-перше, для українських виробників харчових добавок, які експортують продукцію на ринок ЄС або рекламують її в друкованих і цифрових медіа держав-членів, — рішення дає визначеність щодо обсягу обов’язкового попередження в рекламних матеріалах. По-друге, у самій Україні вимоги до тверджень про поживну цінність і користь для здоров’я харчових продуктів встановлені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.05.2020 №1145, який чинний з 21 серпня 2023 року і за офіційною позицією профільного відомства узгоджений із підходом Регламенту (ЄС) №1924/2006; він так само поширюється на маркування, представлення та рекламу продукції. Це аналітичне спостереження, а не встановлений правовий факт: чи відтворює наказ №1145 саме ту субсидіарну конструкцію (“маркування, або за його відсутності — представлення й реклама”), яку тлумачив Суд ЄС у цій справі, потребує окремої перевірки за текстом додатка до наказу. Українські суди не пов’язані рішеннями Суду ЄС, однак ця практика тлумачення може слугувати орієнтиром при застосуванні гармонізованої з правом ЄС національної норми, зокрема в спорах Держпродспоживслужби з виробниками щодо змісту реклами харчових добавок.

Читайте також на ADVOKAT POST

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST