Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії: необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи

Limited Liability Partnership (далі – партнерство) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення попередньої оплати за контрактом на поставку продукції до ТОВ та ПП. Позовна заява мотивована неналежним виконанням ТОВ зобов’язань за контрактом щодо повернення суми попередньої оплати, а ПП – зобов’язань за договором поруки, укладеним для забезпечення контракту.

Судом першої інстанції винесено ухвалу, яку залишено без змін постановою
апеляційного господарського суду, про повернення позовної заяви без розгляду.
Рішення судів мотивовані тим, що залучення співвідповідачем у справі поручителя з лімітом відповідальності 10 000 руб. без дотримання вимог основного договору спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи, що є зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України і має наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, у постанові апеляційного господарського суду зазначено про недосягнення сторонами в контракті згоди щодо підсудності цієї справи судам України.

Також судами було встановлено, що завідомо безпідставна зміна підсудності справи полягає в тому, що особа, залучивши співвідповідачем поручителя з лімітом відповідальності 10 000,00 руб., отримує право вибору суду (залежно від адреси місцезнаходження співвідповідача) для подання позовної заяви з вимогами до боржника за основним договором, тим самим нівелюючи основоположні принципи господарського судочинства та положення частини першої статті 27 ГПК України. Партнерство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просило суд касаційної інстанції оскаржувані ухвалу і постанову зі справи скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, в обґрунтування цієї скарги партнерство зазначило той факт, що ані місцевий, ані апеляційний господарські суди не встановили жодної конкретної ознаки зловживання позивачем процесуальними правами.

Колегія суддів КГС ВС під час розгляду касаційної скарги зазначила, що як убачається із встановлених судами обставин, предметом поданого партнерством позову є вимога до ТОВ як продавця за контрактом (він же і боржник за договором поруки) та ПП як поручителя за договором поруки про стягнення спірної заборгованості. При цьому ТОВ є резидентом Російської Федерації (РФ), ПП – резидентом України, а позивач, як убачається з позовної заяви, зареєстрований за законодавством Сполучного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Партнерство, звертаючись із позовною заявою у цій справі, об’єднало позовні вимоги до різних відповідачів.

За загальним правилом, визначеним у частині одинадцятій статті 30 ГПК України
(виключна підсудність), у випадку об’єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов’язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов’язання. Водночас такі позовні вимоги, з одного боку, не підлягають розгляду за місцезнаходженням поручителя, з урахуванням виключної підсудності, а з іншого – стороною основного зобов’язання (контракту) є нерезидент України, що виключає можливість передачі справи на розгляд іншому суду (стаття 31 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку можливості в даному випадку пред’явити об’єднані позовні вимоги, дійшли висновку, що в діях позивача у зв’язку із зверненням з таким позовом є ознаки зловживання процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України. Касаційний господарський суд виходив з того, що обов’язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Як передбачено частиною другою статті 43 ГПК України, залежно від конкретних
обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено
необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи Касаційний господарський суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що
позивач порушив правила об’єднання позовних вимог, що має наслідком повернення позовної заяви без розгляду.

Постанова КГС ВС від 14.08.2019 у справі No 908/139/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/83669414