Адвокат, колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Станіслав Броневицький розкритикував публічне пояснення колишньої голови Вищого антикорупційного суду (ВАКС, 2023–2026), а наразі суддею-спікерки Віри Михайленко щодо угоди про визнання винуватості з колишнім виконувачем обов’язків глави Адміністрації Президента Сергієм Пашинським, затвердженої ВАКС 24 вересня 2026 року у “справі про нафтопродукти” (600 млн грн державі, 400 млн грн — фонду “Повернись живим”, 100 млн грн — фонду “Спільнота Стерненка”).
25 вересня 2026 року в ефірі “Свобода Live” на Радіо Свобода Михайленко заявила: «Ні, шановний прокуроре, шановний обвинувачений, захиснику, а давайте ви перерахуєте кошти не туди, а туди”. У суду немає таких повноважень, тому що сам факт здійснення якогось благодійного платежу або підтримки Збройних Сил — це добра воля учасників угоди — прокурора й обвинуваченого».
“Добра воля” закінчується там, де починається кримінально-правовий обов’язок
Броневицький відповів на це так: Безсумнівно, здійснення благодійного платежу або підтримка Збройних Сил – це прояв доброї волі. Але благодійність є добровільною доти, доки від її здійснення не залежить обсяг кримінально-правових наслідків для особи. Такої категорії, як благодійний внесок на користь приватного фонду, КПК України не передбачає. Натомість передбачено відшкодування шкоди державі.
Наприклад, ст. 472 КПК України «Зміст угоди про визнання винуватості» передбачає, що в угоді про визнання винуватості зазначаються, серед іншого, умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків, завданих унаслідок вчинення кримінального правопорушення. Більше того, невиконання умов затвердженої угоди може стати підставою для скасування вироку, а умисне невиконання – мати наслідки, передбачені ст. 389-1 КК України. Тобто це вже не просто добровільне бажання людини підтримати ЗСУ, а майнове зобов’язання, забезпечене кримінально-процесуальними наслідками.
Звісно, благодійність на користь ЗСУ заслуговує на підтримку. Але саме тому вона має залишатися благодійністю – вільним рішенням особи, яке вона може прийняти до або після укладення угоди, а не предметом торгу щодо кримінальної відповідальності.
А тепер ще одна тенденція – стверджувати, що перерахування коштів благодійним фондам є перерахуванням коштів Силам оборони. Відповідно до ЗУ «Про нацбезпеку» Сили оборони – це Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави.
Згідно з повідомленням САП за умовами угоди Пашинський зобов’язується перерахувати: 400 млн грн – БФ «Повернись живим» або забезпечити постачання озброєння на цю суму за погодженим із фондом переліком протягом 6 місяців; 100 млн грн – БФ «Спільнота Стерненка» безпосередньо для придбання озброєння для Сил оборони протягом 30 днів.
Як бачимо з офіційного визначення, жоден із цих благодійних фондів не є складовою Сил оборони. Тому не треба прикриватись Силами оборони, коментуючи угоду Пашинського. Не стидайтесь та напишіть як є – перерахунок на благодійні фонди, визначені Клименком. Як сказав в одному з судових засідань сам Пашинський “нехай Стерненко собі новий Рендж купить”.
Це все, що треба знати про благодійність і добровільність.
Якщо ж фігурант за домовленістю із САП хоче займатися благодійністю, – це його право, і він вільний робити це на власний розсуд. Але поза межами кримінального процесу. У межах офіційного процесуального інституту – угоди про визнання винуватості – перерахування коштів має здійснюватися виключно в межах і у спосіб, передбачені законом на адресу офіційних законних державних формувань.
А якщо Клименко бажає поділитися зі Стерненком грошима, то може відсипати їх із попередніх угод, а не змушувати ВАКС узаконювати свої приватні домовленості вироками.
По аеропорту, кажуть, хороша доля з шістьма нулями. Або Кривонос з Обухова “капєйкі” може пожертвувати.
Ухвала ВАКС
Також слід звернути увагу, що практика окремих суддів ВАКС свідчить про значно ширший зміст судового контролю за такими угодами. Показовою є та ж справа Пашинського, на яку посилалася Віра Михайленко. Так, 05.06.2026 суддя ВАКС Ткаченко, розглядаючи попередню угоду про визнання винуватості у цьому ж провадженні, відмовив у її затвердженні. При цьому здійснив самостійну перевірку змісту умов угоди на відповідність вимогам кримінального процесуального закону. Зокрема, в ухвалі прямо зазначено: «Суд вважає, що зазначені вище умови угоди суперечать вимогам ст. ст. 468-476 КПК України, порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб (інших фізичних або юридичних осіб) та вказують на неможливість виконання підозрюваним (обвинуваченим) цих зобов’язань, що є визначеними п. п. 1, 3, 5 ч. 7 ст. 474 КПК України підставами для відмови у затвердженні цієї угоди».
Отже, сам факт досягнення домовленості між прокурором та обвинуваченим не означає, що погоджена ними умова автоматично може бути включена до угоди та надалі набути юридичної сили внаслідок її затвердження судом.
Наведена позиція судді Ткаченка свідчить, що суд при вирішенні питання про затвердження угоди виконує не формальну, а контрольну функцію.
Він зобов’язаний дослідити зміст кожної істотної умови угоди, перевірити її відповідність положенням ст. 468–476 КПК України, встановити реальну можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов’язань.
Саме тому твердження про те, що певна умова є лише проявом «доброї волі» прокурора та обвинуваченого, не усуває обов’язку суду надати їй самостійну правову оцінку.
Таким чином, позиція судді Ткаченка фактично підтверджує, що автономія сторін при укладенні угоди не є абсолютною.
Будь-яка домовленість прокурора та обвинуваченого підлягає змістовній, а не формальній перевірці судом з точки зору вимог кримінального процесуального закону.
Тому сама по собі «добра воля» сторін не може бути достатнім правовим обґрунтуванням для включення певного майнового зобов’язання до угоди про визнання винуватості.
Визначальним є не факт досягнення домовленості, а її відповідність закону та критеріям, прямо встановленим ч. 7 ст. 474 КПК України.
Що перевірила редакція
Ухвала, на яку посилається Броневицький, дійсно існує й дослівно відповідає наведеній у дописі цитаті. Це ухвала ВАКС від 5 червня 2026 року у справі № 991/6036/26 (провадження № 1-кп/991/59/26) про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 15 травня 2026 року й поданої до суду 18 травня 2026 року; текст ухвали оприлюднено з вилученням відомостей про сторони відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень». Суд навів сім самостійних підстав відмови — допис Броневицького цитує лише останню з них:
- Повноваження прокурора, який підписав угоду, не підтверджені постановою керівника органу прокуратури саме щодо цього провадження (виділеного в окреме 15 травня 2026 року) — порушення статей 37, 214, пункту 2 частини 1 статті 468, частини 4 статті 469 КПК України.
- Сторони погодили покарання окремо за частиною 2 статті 364 та частиною 1 статті 255 КК України, але не визначили остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, як вимагає стаття 70 КК України, — це визнано порушенням права на захист.
- До злочину за частиною 2 статті 364 КК України (він є корупційним за приміткою до статті 45 КК України) застосовано пом’якшення за статтею 69 КК України, тоді як для корупційних злочинів закон допускає лише спеціальний механізм статті 69-2 КК України.
- Сторони погодили додаткове покарання у вигляді штрафу на суму 98 300 001 грн за іншим, некорупційним епізодом, хоча частина 3 статті 53 КК України дозволяє такий не передбачений санкцією статті штраф лише за корупційні злочини.
- Не погоджено обов’язкову спеціальну конфіскацію майна за частиною 1 статті 255 КК України (створення злочинної організації) — ця санкція за цією статтею безальтернативна.
- Матеріали угоди не підтверджують повного відшкодування шкоди державі, яке за пунктом 2-1 частини 4 статті 469 КПК України є обов’язковою передумовою угоди саме для цієї категорії злочинів (тяжкий корупційний злочин без ознак співучасті), — тому суд не міг взяти до уваги погоджені сторонами умови часткового звільнення від цивільної відповідальності за статтею 472 КПК України.
- Умови угоди (пункти 4.3.1–4.3.3) покладають виконання майнових зобов’язань на третіх осіб — фізичних чи юридичних, коло яких навіть не визначене в самій угоді, а самі ці особи не повідомлені про її існування, — що не передбачено жодною нормою статей 468–476 КПК України і суперечить статті 511 Цивільного кодексу України, за якою зобов’язання сторін угоди не можуть створювати обов’язків для третіх осіб.
Саме сьома підстава — про третіх осіб — практично дослівно відтворена в дописі Броневицького і напряму стосується суті суперечки про статус благодійних фондів у нинішній, уже затвердженій угоді з Пашинським: ідеться про ту саму юридичну конструкцію — покладення грошового зобов’язання за угодою на суб’єктів, які не є стороною кримінального провадження. Цитати статей 472 і 389-1 КПК/КК України та визначення Сил оборони за пунктом 18 статті 1 Закону «Про національну безпеку України» в дописі відтворено точно. Умови самої затвердженої 24.09.2026 угоди (600 млн грн державі, 400 млн грн і 100 млн грн фондам) підтверджуються повідомленнями САП.
Суддя-спікер (суддя-спікерка) — це суддя, якого уповноважили збори суддів певного суду представляти його позицію перед громадськістю та медіа.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру — суддя-спікер ВАКС Олексій Кравчук— роз’яснення природи спеціальної конфіскації, обов’язковість якої була однією з підстав ухвали судді Ткаченка від 05.06.2026.
- Хочу здивувати всіх — ніяких нафтопродуктів Курченка не було, це міф і вигадка: адвокат Федур у справі Пашинського — позиція захисту у тій самій справі на попередній стадії провадження.
- Такий собі Жернаков з «De Jure» цікавиться, чому мер Франківська став адвокатом, а чого не цікавиться очільником САП Клименком, як він отримав свідоцтво? — адвокат Броневицький — попередня публічна критика Броневицьким керівника САП, контекст його конфлікту з Клименком.
- Голова Вищого антикорупційного суду лукавить, чи дійсно не розуміє стану справ? — адвокат Ігор Фомін — інший приклад критики адвокатською спільнотою меж судового контролю у практиці ВАКС.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.